10тий видиху листопад

ЖИТТЯ СТАРІЄ ОСІНЬ

Я піднімаю слово
забуте тобою
Я залишаю пальці
на боці у сонця
Так це не вічність
що ходить
повсюди за мною
Бачиш дерева
втомились за
межею віконця

Гаряча кров землі
знову спати лягає
Вона біжить
наздожене його подих
Моя душа доросла
втекти хоче я знаю
Вмирає листя
останній зроблено
вже видих

Там розсипається
все на маленькі
частини
Там розпадаються
зірвані втомлені
днини
Хтось промовить
досить
Життя старіє
осінь.

9 тий убивця листопад

Що нам дарує
кожна секунда
хвилина
Старість мужність
чи вічність
Запитай у крихт
музики
Запитай уламків
буття
Відповідь на іншому
боці
Я закоханий у звуки
які торкаються
днем містом
вільного здійняття
та падіння
Слова втрачають
силу вони тут
зайві
сила їх витікає
в обіймах із
неміччю
Мить очищень
розриває полум"я
і живить сонну
свідомість
Джерело живих
акордів
стає цілющим
крилом
усміхненого вітру
осені забутого та
знайденого
звідусіль
У храмі кольорового
натхнення.

8 мий лист листопад

Тут вода здіймається
вгору
Бачиш мовила
скеля травинці
це море
Тут листя
розривається вгору
це не море не
скелі
не горе
не вітер бринить
не сонце не
може мовчить
На острові самознищень...
Над прірвою
волосина...
Вони дух
знищений м"ясом
Під шкіру
Під небо під
воду себе
вбити млоїти
Листя зреклось
дерев роду
Вони помирають
не варто
бігти по
воду.

7 мий співу листопад

Сонце знову волає
вставай
Сонце знову галасує
іди
Промінням
репетує біжи
Бачиш закуток
темряви став
співочим світлом
Обличчя неба
накрило вулиці
Львова
Спробуй колись
із настроєм лівої
сідниці
увімкнути
AL JARREAU
heaven and earth 92
GEORGE BENSON
love remember 93
інші твори також
магія джерела і
тоді твій закуток
темряви
розлиється
СВІТЛОМ.

6 тий відлуння листопад

Відлуння котилося згори
його обличчя загорнуте
у хмару принадного
сонця
Це не край землі
це окраєць тиші
де сонячний Бог
посміхається
колір вмикає
жовто багряний
від початку смерічки
до тіла Марічки
росою омите
жадане хтивим
лісом осені
Відлуння покотилося
згори у кишені
ворожбита лісу.

5 тий мерехтіння листопад

Десь там
на високому чомусь
ходить хтось
невідомий нікому
Дай йому
що у тебе в руках
Страх чи птах
птах чи крах
Оснінній день
хвалився ночами
Я завмер
зубожілий стрибками
Роззирнувся
світ повернувся
Прокинувся світ
Світ мерехтить
але десь щось
у комусь
чи у мені
болить.

4тий вітру листопад

Будинок навпроти

У нього в будинку
навпроти різні очі
Він не робить
зайвих рухів
Він чекає коли
вікна розплющаться
світлом у далеч
Кімната роззявить
пачеку кватирку
і крихке посічене
листя увірветься
відпочити влягтись
на канапі.