ЖИТТЯ СТАРІЄ ОСІНЬ
Я піднімаю слово
забуте тобою
Я залишаю пальці
на боці у сонця
Так це не вічність
що ходить
повсюди за мною
Бачиш дерева
втомились за
межею віконця
Гаряча кров землі
знову спати лягає
Вона біжить
наздожене його подих
Моя душа доросла
втекти хоче я знаю
Вмирає листя
останній зроблено
вже видих
Там розсипається
все на маленькі
частини
Там розпадаються
зірвані втомлені
днини
Хтось промовить
досить
Життя старіє
осінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар