Суд над замурзаним
дощем і кінчиком
його вуха
Дух трави охороняє
єдину квітку
сліпого поля
Реготав грім вусами
зливи перед равликом
спраги колись
Стіни обліплені
листям лету
Полохлива ніч
вигнаного склотремтіння
Маршрутка не
спинилася де завжди
Натовп часу пік
клубком гніву
Вчора
Скінчився суд
полохлива ніч
засинає зникає
під тиском світанку
Десь далеко
дзеленчить перший
трамвай.
Немає коментарів:
Дописати коментар