я продовжую починати
1 ший твір листопаду
Ворони сумних розмов
Дерева голої мовчанки
Листопад не вміє просити
він роздягає гілки зелені
Бруківка брудних коліс
Калюжі вуличних кілець
За шибкою дощами сліз
Це вже не осінь не зима
початок і кінець
На осінніх гілках спить
червоне сонце
Я в собі осінь ношу
На осінніх гілках спить
холодне сонце
Я більшого не прошу
Туди по драбині невидимості
Зникли вересень жовтень
Я розтискаю кулак
Журливий спів тілом крадеться
Листопад плакучий в серце
стрілою це знак
Я вкрився насупливістю хмар
вкрився насупливістю хмар
Темнію у колі мертвого листя
І стаю людиною осені чар
Людиною осені чар.
Немає коментарів:
Дописати коментар