20 травня ЩОЙНО...

Земля втамувала                                       
спрагу
краплинами
весняного дощу
Небо
усміхнулось
веселкою
Смугастий равлик
прокинувся, коли
дощ, забарабанив
у мушлю, Він листям
прогулятися
вийшов, свіжістю
вечора вмитись
Спекотний день                                                                   
пішов на відпочинок
Сріблясті краплини
покотилися квітами
листям землею
Освіжилось
навколо життя,
і задихало
спокоєм тиші.

16те травня МИ - ЗВИЧАЙНІ КРАПЛИНИ.

Далеко, придалеко, припридалеко
Біля сузір'я, Вони, промовчали, якого.
Обертається планетка, навколо тіней та світла
Планетуся квітів, навколо тіней та світла
Інколи квітка одна на ймення Ламера
заплаче, чому не відомо нікому.
Зірветься сльозина з пелюсток, летить,
подорожує до долу,
поспішає додому?
Гострий зір променя, навпіл розрізає,
тендітну, прозору краплину,
блискучим ножем, немов, соковите яблисько
Ось вони удвох вже спадають-летять,
невідомо куди?
Він - крапля, Краплинка - Вона.
Простір безмежний, перед очима.
Разом пішли в дит. садок,
наші краплини, на шкільну дискотеку,
прогуляли уроки, на парах есемесками,
перекидались, повертались додому,
біля будинку, вперше поцілувались.
Жили так, що заклала в них, маленька,
Планеточка Квітів, творити добро,
і дрібничкам найменшим радіти...
В мить спаду, розбилось, скінчилося ВСЕ!
Вони, доторкнулись, Землі,
теплим, весняним, дощем!

15 травня. ВІТАЮ ВАС, Я ПОВЕРНУВСЯ!

Повернулися ми з Києва, Білої Церкви. Добре було, весело, рокенрольно, є народ, є! котрий любить справжню, живу, музику, що дихає, а не мертв'яком натягується на кістяк, чахлика вмирущого. Парочка тих деньків, залишили по собі, суцільний, могутній позитив! З Білочки,( Білої Церкви) поверталися, донецьким потягом в 02,22 ночі, до прибуття, була можливість поговорити з пасажирами, народ скажу я Вам, в більшості, затурканий, забитий, зашуганий, зі справжнісінького совка., ще й, місцева влада підливає їм гімна в кишені, мовляв на заході України, бандери, боятися треба, і так далі, самі мені розповідали...і робіть висновки люди, куди заведе нас така "миротворча влада" Провідник нашого вагону, вивернулась на зовню, відрубавши, " на тєлячєм язіке разговарівать не будет" (була вже така, словесно-злочинна дурня, по тв. крутили, від якогось даїшника) а сама ні Української ні  Російської мови, близько не знає! В них мова "Ги"  Прикро, люди як люди "и могли бы жить, им бы кепки Ленина, взять и отменить", але ця маленька неприємність, настрою не зламала, тим більше, що в них там коїться, знає кожен. Словом дводенні гастролі, відбулися на висоті  ROCK драйву. Під висловом "НЕ БУДЕМО МИ ВДОМА СТАРОСТІ ЧЕКАТИ, ВАЛИТИ БЛЮЗО-РОК НА ПОВНУ НАМ, СТАРУ,  ПОСТІЙНО, ОБГАНЯТИ!!!

 Калич Блюз, офійійна спільнота, в контакті,
або, Олег Калитовський є відео, фото, словом повний звіт!

8 мий травень ЧАС ДОЩУ ЧАС ВОДИ !

Побіг з танцюючим черевом дядечко
вкрився плащем
Простукотіла асфальтом тітонька
з розчепіркою над зачіскою
Прошипіла машина калюжі розхляпала
пару закоханих заляпала
Прошуміли дітиска реготали
кричали ги-ги!
Познімили сандалі
повдягали мештиска
Спека вилилась у хмару
Хмара довго вагалась
з духом зібралась Ропісялась
Знову прошуміли дітиска
реготали кричали ги-ги!
Спека луснула в небі
Час дощу Час води!

7 мий травень БОЇТЬСЯ...!

Самотнім проміж дерев ховався
Вигадував пісні співав собі
бо інших він чомусь боявся
За тінню смерті наганявся
Не поталанило
і жив так далі жив
ходив і говорив
пошепки та вголос,
Що смерті дух боїться тих
хто не боїться смерті!

із збірки "Романтики Сонця" 1998 р.

3 ій травень НА МЕЖІ ДОЩУ І СОНЦЯ.

На межі дощу і сонця
За тим великим деревом
живе самотній дощ, безлічі крапель.
За тим великим деревом,
мешкає сонце. У відлунні його,
брикаються нещодавно народжені кошенята,
вони не знають на чому загострити погляд,
на що дивитися пильніше.
Кицьки-котята є часткою світла, у забавах муркочать.
За тим великим деревом, готується самотній дощ,
весняний одяг підбирає.
Ех !? весна-літо, надто швидко торкнулися лапок.
Магазинів адреси, у зім'ятті, в смітнику на папері
 Повинен він вийти, і, розшпилити небо,
 Обняти сонце, омити, а сонце, підсушити
його, на вусиках, і на вушках,
кольорових котят, на вулиці відлуння спеки,
змагаються чи бавляться що,
у звичайнісінький четвер.

2 ге травня ПЕРШОТРАВНЕВА КОЗА

От я вчора привітав дівчину Марту, з першим травня, своїми піснями, ну там "Суєта суєт"
"Вена на чолі" "Я вже є тут" "Чорнобривці", на стіну їй закинув., а Вона мені, мовляв, що не трудящийся, яка
фігня-дурня, а сонце, запах весни, відчуття новоствореного кохання, поетичне цвітіння дерев,
все це і є перше травня, від совєтських комплексів, коли ходили на парад, "мир, труд, май" час давно, пропаритись змитись, і одіж
новеньку свіженьку вдягти! Комплекси річ не вдячна, комплекси-свідомості тюрма. Лайна
багато, в головах, у серці, найвищий пілотаж його вміло оминати. Лайно є у кожному, та не
кожен ним користується, далеко не кожен може перестрибнути, і потрапити на суничні
галявини, про які колись містер Lennon співав. До Марти це не має жодного відношення, впевнений вона дівчина, прогресивно свіжих думок, це я так, сам на сам у спілкуванні.
Пішов я під вечір на репетицію з Калич Блюз, готуємось до Києва, Білої Церкви, репетуємо!
Репетуємо, туємо, співаю, стараюсь, надриваюсь, а в носі коза якась завелась, і так мене
лоскоче, від співу, резонує вібрує, в ніздрю колить кусає!, ну думаю, зараз як розпчихаюсь,
заледве доспівав. Вибіг на вулицю, вишмаркав, нехай пасеться, козявка, козище! Перше
травня ж!