Вони з'явились нізвідки
з посмішкою на чомусь
подібному до обличчя
і покликали мене, у подорож
Всесвітом
Я бачив дивовижні створіння
я нюхав квіти невідомих кольорів
і про нас надивився такого,
що спитав себе чому ми такі злі та
дурні, і збагнув
ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!
Планети чудернацькі я бачив
і зазирав на монітор у салоні,
де під написом всесвітнє зло
висвітлювали Землю
Сонце око дня місяць ночі
за нами стежать
Не дозволяють знищити планету,
бо знають, ті хто вбиває,
собі подібних, здатні на все!
ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!
Присвячую, Всім, Хто втратив рідних
друзів, знайомих!
Померлі - вільними птахами, злетіли,
та розчинились в небесах,
недосяжними краплинами,
нового життя!
субота
8мий вересень ЯБЛУКА - ЗОРЯНЕ ДНО.
відкусами лоскотати язик
Збуджена горлянка
як п'яна Іванка назбирала
яблисьок, потовкла,
дупою руками ногами,
наробила вина,
ще не була вином рідина
Присмоктало Іванку
дудлила, пхала у себе,
хотіла відчутися в небі
через деякий час
засвітився в очах окраєць
осіннього дна.
четвер
6 тий вересень АНТИХРИСТ. УБИВЦЯ.
Щойно переглянув фільм "АНТИХРИСТ" (...Трієра)
Я не є великим прихильником цього режисера, але його
власне бачення, поважаю, і ним створені кіндрішки,
бачив майже всі. Як говорив Ося Бендер, (...давйте спорить,
я так вижу) Він так бачить, Він так творить, і це чудово!
Дуже приємно, що фільм присвячується А. Тарковському-
режисеру- особистості, за часів совка, і гнилої, смердючюї
системи, де у партійних працівників, і їх підлабузників,
навіть очі штиняли.
Саме таким, повинно бути справжнє мистецтво, без
штампів, кальок, повторів.
Коли Вона (героїня Антихриста) веде мову, про дерева
Дуби, про жолуді,... я враз чітко пригадав, давно призабуту
маленьку історію
УБИВЦЯ.
Колись давно, маючи на рахунку прожитих років 14 - 15,
восени, ми хлопчаки, збивали горіхи зі сусідського дерева
збивали, лущили, їли, веселились, сміялись, а що, роки
безтурботнього дитячого дозвілля. Поруч мешкав-ріс, висотній
красень дуб, здоровенний, аж до самісінького неба,
інколи складалось враження, що він зачіпає хмари,
котрі пропливали поверх крони.
Чим меншим є ти, тим більшими здаються дерева.
Підходить до нас якась панєнка, і просить збити їй,
не просто жолудів, а шматок дерева, гілочку, до
школи, вивчати листя, чи щось подібне.
Я чомусь відгукнувся першим. Вбивцею, того дня
повинен був стати я!
Я підбігаю, націлююсь, кидаю своє патидло, і як не
дивно, збиваю, молоденьку, гарненьку гілочку, з купою
жолудів, аж сам здивувався, так точно влучив, зламав
вбив, молоду красуню-гілку. Я аж запишався собою,
який я вбивця молодець (тоді я цього не усвідомлював)
Може вона була пальцем величного дерева,
може ще якоюсь живою частиною, а я так просто
відламав, не задумуючись, про біль, про сльози, про розпач,
могутнього висотнього дерева.
Я не є великим прихильником цього режисера, але його
власне бачення, поважаю, і ним створені кіндрішки,
бачив майже всі. Як говорив Ося Бендер, (...давйте спорить,
я так вижу) Він так бачить, Він так творить, і це чудово!
Дуже приємно, що фільм присвячується А. Тарковському-
режисеру- особистості, за часів совка, і гнилої, смердючюї
системи, де у партійних працівників, і їх підлабузників,
навіть очі штиняли.
Саме таким, повинно бути справжнє мистецтво, без
штампів, кальок, повторів.
Коли Вона (героїня Антихриста) веде мову, про дерева
Дуби, про жолуді,... я враз чітко пригадав, давно призабуту
маленьку історію
УБИВЦЯ.
Колись давно, маючи на рахунку прожитих років 14 - 15,
восени, ми хлопчаки, збивали горіхи зі сусідського дерева
збивали, лущили, їли, веселились, сміялись, а що, роки
безтурботнього дитячого дозвілля. Поруч мешкав-ріс, висотній
красень дуб, здоровенний, аж до самісінького неба,
інколи складалось враження, що він зачіпає хмари,
котрі пропливали поверх крони.
Чим меншим є ти, тим більшими здаються дерева.
Підходить до нас якась панєнка, і просить збити їй,
не просто жолудів, а шматок дерева, гілочку, до
школи, вивчати листя, чи щось подібне.
Я чомусь відгукнувся першим. Вбивцею, того дня
повинен був стати я!
Я підбігаю, націлююсь, кидаю своє патидло, і як не
дивно, збиваю, молоденьку, гарненьку гілочку, з купою
жолудів, аж сам здивувався, так точно влучив, зламав
вбив, молоду красуню-гілку. Я аж запишався собою,
який я вбивця молодець (тоді я цього не усвідомлював)
Може вона була пальцем величного дерева,
може ще якоюсь живою частиною, а я так просто
відламав, не задумуючись, про біль, про сльози, про розпач,
могутнього висотнього дерева.
понеділок
3 тій вересень ЧИ Я ЗМОЖУ ПРИЙТИ?
Чи я зможу прийти?
Вітер розклався на шляху
сало помідори часник горілка
Він святкує приліт ОСЕНІ
Воїни осіннього нагромадження
ховаються під листям, ще зеленим
Вересню - вереснювати!
Почитали?
Подумали?
Нічого сказати!?
Чуєте цей яскравий писк
Слова осені, ще не народились
вони, ще надто немічні
вони не в змозі дати
про себе чути
Вони розминаються
випивоном закусоном смурогоном!
Хто зможе першим впасти
під крилами вересня?
Вітер розклався на шляху
сало помідори часник горілка
Він святкує приліт ОСЕНІ
Воїни осіннього нагромадження
ховаються під листям, ще зеленим
Вересню - вереснювати!
Почитали?
Подумали?
Нічого сказати!?
Чуєте цей яскравий писк
Слова осені, ще не народились
вони, ще надто немічні
вони не в змозі дати
про себе чути
Вони розминаються
випивоном закусоном смурогоном!
Хто зможе першим впасти
під крилами вересня?
середа
29 серпня ЗАХІД 2012 (частина друга)
Виходимо на трасу, Я , Чекушка,Чіпка, де універмаг(не знаю як цю будівлю
зараз кличуть, при моїй молодості, універмагом, обзивали) позаду на базарі
чебуречна, з парадного входу, вулиця-траса. Чіпка(Павло) проситься з нами,
Він вже добряче п'яний, не хочемо брати, тим більше вхід платний. Верзе
якусь фігню, уривки речень, трохи того, трохи сього, словом, слабак!
Думали думали , не беремо його зі собою, і край, Юрцю (Чекуш) наливай.
Віддали Чіпці маленьку плящинку, на березових бруньках, най ся тіше,
залізли в автобус, пігнали!
Народу трохи напхалось, повітря мало, їду прію, та не шкодую, не жалію.
Є шо їхати, хто як триндів, 5-хвилин, 15ть, пів години, їдемо тай годі.
Шофер якийсь не добрий, жінка напевно йому вночі не дала, або дала,
не йому. Доїхали до Родатич, він каже всім хто на фест вилазь,
можна було вийти ближче до місця призначення, а він слонь гумовий,
презік надутий, я ся там зупинєти не буду! от, той во!
Дівчина з Рівного, з тлумаками, маленька тендітна, на фестік поспішає,
а шофер пуй-пуїще!
Вийшли в Родатичах, та й по гімнах вперед, дівчинці допомогли
нести торби.
Файні є в краю родном, пахне сіном і ГАвкають собаки.
Швидкості набираємо, а часу до мого виступу, все менше і зовсім мало
залишається, вже так з підскаком, підбігаємо, бо в 15:00, маю розпочати,
вже за 10ть хвилин, а де то є, шофер-пуй, його знає.
Я дуже не люблю спізнюватися. В мені відразу якийсь дискомфорт
починає домінувати, мене за горлянку брати. Є люди, котрі майже
завжди приходять раніше, бо думають, що спізнюються, а є, що
суттєво спізнюються, бо вважають себе не спізненними!
Бачимо! на горизонті, кінцівку подорожі.
Набираю на моб. Тараса, товариш Васі "Іммортала", гітару на виступ,
повинен був дати, а Він десь за межами, ще більше нервую, фу
нарешті з'явився. Гітара є, вже добре. (подяка їм від мене!)
Де та арт-сцена, курка-мурка, де га?
Знайшов, в середині, пофігу хоч в пикарнині, головне є!
На сцені повний безлад, забули про мене?
На моб. набираю організатора, відповів, музон навколо тарахтить,
2ві сцени навколо, не чую ні пуя, він кричить, я реву.
Підійшла дівчинка-волонтер, заспокоїла, все гаразд, незабаром
мій вихід на сцену.
Відіграв як завжди по своєму, імпровізо-задуманому.
В кого запитував, казали добре було. Добре то добре, чи не так!
Зі собою мали, трохи заспокійливо-розвеселого, хильнули,
ну то шо назад, бо того вечора, ще мав з Калич Блюз, грайнути
в Роб. Домса, треба було сі рухати.
На зворотньому шляху зустрів Мартусю, (Альокси) доцю, файна
стала, справжня красуня, і подружку Юлю, закручену в дулю,
напевно перебухала!
Якісь дітиска, фірою до траси возили за 5ть гривень. Ми всілися,
було весело. Давно фірою не возився.
Ми з Юрцюм, і купа дітисок, коник молодець, вигрібав, сила!
На трасі глухо, машин мало, субота.
Чую хтось кричить Калич, обертаюся, з буса виглядує Дімка,
гітарист, за сумісництвом басист Green Silence, їх після виступу
відвозили до Львова, вони молодці нас з Чекушкою захопили.
Юрцю, виліз в Городку, я поїхав до рідного міста.
Попереду нова тусовка, інший концерт.
...от так я провів, кілька годин, на фесті Захід 2012,
Добре тепер молодим, в мої часи безтурботності,
такого не було. Головне не зраджувати собі, і все
можна буде відчути вперше!
Трохи є знимок, фіра, коник, гітара, я,
закину на сторінку, подивитесь!
зараз кличуть, при моїй молодості, універмагом, обзивали) позаду на базарі
чебуречна, з парадного входу, вулиця-траса. Чіпка(Павло) проситься з нами,
Він вже добряче п'яний, не хочемо брати, тим більше вхід платний. Верзе
якусь фігню, уривки речень, трохи того, трохи сього, словом, слабак!
Думали думали , не беремо його зі собою, і край, Юрцю (Чекуш) наливай.
Віддали Чіпці маленьку плящинку, на березових бруньках, най ся тіше,
залізли в автобус, пігнали!
Народу трохи напхалось, повітря мало, їду прію, та не шкодую, не жалію.
Є шо їхати, хто як триндів, 5-хвилин, 15ть, пів години, їдемо тай годі.
Шофер якийсь не добрий, жінка напевно йому вночі не дала, або дала,
не йому. Доїхали до Родатич, він каже всім хто на фест вилазь,
можна було вийти ближче до місця призначення, а він слонь гумовий,
презік надутий, я ся там зупинєти не буду! от, той во!
Дівчина з Рівного, з тлумаками, маленька тендітна, на фестік поспішає,
а шофер пуй-пуїще!
Вийшли в Родатичах, та й по гімнах вперед, дівчинці допомогли
нести торби.
Файні є в краю родном, пахне сіном і ГАвкають собаки.
Швидкості набираємо, а часу до мого виступу, все менше і зовсім мало
залишається, вже так з підскаком, підбігаємо, бо в 15:00, маю розпочати,
вже за 10ть хвилин, а де то є, шофер-пуй, його знає.
Я дуже не люблю спізнюватися. В мені відразу якийсь дискомфорт
починає домінувати, мене за горлянку брати. Є люди, котрі майже
завжди приходять раніше, бо думають, що спізнюються, а є, що
суттєво спізнюються, бо вважають себе не спізненними!
Бачимо! на горизонті, кінцівку подорожі.
Набираю на моб. Тараса, товариш Васі "Іммортала", гітару на виступ,
повинен був дати, а Він десь за межами, ще більше нервую, фу
нарешті з'явився. Гітара є, вже добре. (подяка їм від мене!)
Де та арт-сцена, курка-мурка, де га?
Знайшов, в середині, пофігу хоч в пикарнині, головне є!
На сцені повний безлад, забули про мене?
На моб. набираю організатора, відповів, музон навколо тарахтить,
2ві сцени навколо, не чую ні пуя, він кричить, я реву.
Підійшла дівчинка-волонтер, заспокоїла, все гаразд, незабаром
мій вихід на сцену.
Відіграв як завжди по своєму, імпровізо-задуманому.
В кого запитував, казали добре було. Добре то добре, чи не так!
Зі собою мали, трохи заспокійливо-розвеселого, хильнули,
ну то шо назад, бо того вечора, ще мав з Калич Блюз, грайнути
в Роб. Домса, треба було сі рухати.
На зворотньому шляху зустрів Мартусю, (Альокси) доцю, файна
стала, справжня красуня, і подружку Юлю, закручену в дулю,
напевно перебухала!
Якісь дітиска, фірою до траси возили за 5ть гривень. Ми всілися,
було весело. Давно фірою не возився.
Ми з Юрцюм, і купа дітисок, коник молодець, вигрібав, сила!
На трасі глухо, машин мало, субота.
Чую хтось кричить Калич, обертаюся, з буса виглядує Дімка,
гітарист, за сумісництвом басист Green Silence, їх після виступу
відвозили до Львова, вони молодці нас з Чекушкою захопили.
Юрцю, виліз в Городку, я поїхав до рідного міста.
Попереду нова тусовка, інший концерт.
...от так я провів, кілька годин, на фесті Захід 2012,
Добре тепер молодим, в мої часи безтурботності,
такого не було. Головне не зраджувати собі, і все
можна буде відчути вперше!
Трохи є знимок, фіра, коник, гітара, я,
закину на сторінку, подивитесь!
Підписатися на:
Дописи (Atom)
