17тий жовтень УКРАЇНА 2

Уколом секундним долю вколоти
Кремезний витвір вікнами скнить
Руки розвів погляд розсипався в далеч
Аргумент магічність моза -
Їки холодносонного міста
Навіювання крижаним вітром тепла із спог -
Адів зеленосонячних повік розплющених
        покусів сонця.

15тий жовтень УКРАЇНА 1

У день відчайдушного спалаху
Красти пломіння вогню
Родись велике ніщо
А ми зачекаємо
Їх благословення
Неможливо підстрибнути вище
Апокаліпсису.

13 тий жовтень УКРАЇНА МОЯ РУЇНА

Я втомився бути собою
У країні де мене зневажають
З книжками дисками бігти за юрбою
Чомусь читають слухають але не знають

Мені набридло себе рекламувати
Спустошені очі манекени навколо
Муки людей терпець хоче знати
Хто справжній лікар Україна є хвора

Влада нікчемна коли нажереться
Лусне і зникне вмістиме по стінах
Бабця на милицях до муру зіпреться
Може хтось прийде чутливий на зміну

Україна - моя руїна
Рана болюча на
Обличчі планети

Україна невже окраїна
На окраїні самотньо і зимно
Без винятку всім Василям і Каїнам
Жити по вуха в багнюці набридло

Я живий ще і хочу творити
Машина швидкості не зламана фіра
Скільки можна товкти говорити
Я машина життя а не влади офіра.

Україна - моя руїна
Рана болюча на
Обличчі планети.

3 ій жовтень ОСІНЬ, ЗІ ВСЕСВІТУ СМІХУ...

Осінь звалилась зі всесвіту сміху
нам на потіху
Не розуміємо ми і не знаєм
реготати би нам
Та смурити чомусь починаєм

Під каблуками і підошвами
сиве листя диска вже награло
Співало кричало піщало стогнало
100 пісень наспівало
Так боляче стало

Не розумію, що мені говорить осінь
Я бачу рухи чую дотик я здогадаюсь
Досить!

Хто Вона і чим мене здивує?
На віях всесвіту здригнеться
Затанцює!

27мий вересень. ЛИСТЯ СПАДАЙ...

Листя спадай до мене льотом
бачиш, я не в змозі
втримати тебе.
Крила вкриті сіллю, зникли,
від ліні.  Я голий,   беззахисний
Вкрити себе неможливо.
Не можливо пірнути, лиш йти.
Почварство людства еволюція віри
Неможливо на самоті, перекричати
їх вуха. Вони живуть, але
насправді, нема їх, закидані
листопадом, дзеркал відображень.
Голову в землю увіткнути
відвернутись, до
тіні лілеї опісля пологів.
Листя спадай, доки Ти долетиш,
все зміниться, сотні разів,
все зміниться знову і знову
по звичному колу.
Листя спадай...

25тий вересень. ТІНЬ НА ОБЛИЧЧІ.

На моєму обличчі тінь
Мене збуджує осінь вулиць
Я боюся зізнатися Богові в тому
про що він давно знає,
ні, що Він сотворив, для чого,
йому., Їм  лише відомо.
Боюся зізнатися...
зізнатися ляк собі
Хто розгадає вчинки?
Хто поводир істини?
Хто прибіжить першим
постукати у шибку
забрати сни,
повести їх,
їх зрозуміти,
штовхнути їх у осінь.

На мому обличчі тінь
Мене збуджують вулиці осені.

зі збірки "Отже" 2002 р.
зі змінами.

20тий вересень ЗНОВУ КРАПЛІ ВІДПУСКАЮТЬ МЕНЕ.

Знову краплі відпускають мене,
Знову краплі штовхають мене,
Знову дощ, знову осінь
Так, бо вчора позавчора,
дні були майже літом,
бігали, тішились, діти.
Знову краплі у моєму волоссі,
Знову краплі, на маківці, по шиї,
на плечах, розмальовують,
день свій,
і одежа під владою крапель,
вже намокли штани, і взуття,
по калюжах до дому,
по калюжах в день новий.
Знову дощ, знову краплі,
люди, бігають змерзлі, мокрі похмурі,
я щасливий, я в ньому,
я не хочу до дому.
Знову краплі, запросили мене!
Знову краплі мене відпускають!