30тий останній листопад УКРАЇНА 20

Унаслідувати дух убивці
Крах коло серця
Розум роздягнутого холоду
Апогей вогнецю
Їжа під столом, збирай забирай
Нервово кричати до пошуків шепоту
Ані мур-мур, на вустах застиглої крові,
       на губах, зимою похрещених завтра!

24тий листопад. ЗНОВУ Я.

Нещодавно гостював у своїх знайомих, людей,
по духу, та й будиночок відповідний, у центрі
міста, не надто високий, зі скрипучими східцями.
 Сиділи на кухні, розмови вели всіляко-бічні,
випивали, але скромно, без фанатизму, словом
час ковтав нас, ми ж намагалися заповнити його
чимось пристойним, щоби на завтра не зламалось,
не розтопилось, а в голівках наших, надовше зали -
шилось, сказане, почуте. Більшість людо-компаній,
хочуть зі свого збіговиська сотворити, щось таке,
"етакое" самі не знаючи що!?
  Мені випало місце навпроти вхідних дверей.
На дверях, знаєте бувають такі зі склом, через які
можна зазирнути у коридор, на цих дверях, перед
якими сидів я, було не скло, а у вигляді скла сисіло
дзеркало. Відображало воно всілякі тарілки, горнятка,
те, на що, дивилось. Мені трохи захмелівшому,
чомусь постійно здавалося, що я зазираю до коридора.
     Час був не зовсім пізній, але саме той, коли більшість
людей повертається до халупи, хто звідки хоче, звідти і
приходить. Люди почали швендяти туди-сюди, виходити
заходити, і враз в моїй голові визріло бажання, бачити,
хто куди, звідки, навіщо!? Я зі свого крісла здіймаюся
на ноги, зазираю у шибку, а там моя фізія, думаю,
йокл, дримба дзига, шо за фігня, всівся, далі сиджу,
чую знову хтось йде, підводжуся, знову я, і так разів,
зо п'ять, лише пізніше второпав, що дивлюся, не у
прозору шибку, а зазираю у дзеркало, натикаючись
на власну, улюблено-незрівняну пику. Тихенько 
пореготав сам із себе, нікому не признався, так і розій-
шлися всі присутні. Кілька тижнів носив цю подію
у собі, нарешті вирішив поділитися з Вами.
  Маєте бажання посміятися, регочіть на здоров'я,
якщо вистачить фантазії, уявити мене здивовано-
розгубленим, хто на місці якогось сусіда, побачив
себе улюбленого. Сміятися корисно, сміх
 продовжує життя, і лікує від багатьох болячок!

23тє листопада УКРАЇНА 19

У нас був великий задум
Котитися  НІ! бігти летіти
Разом зручніше здолати втоптати!
Але миттєвість часу невблаганно під шкіру
       впускає, у світ
Їжі, чи кайфу,  на небо підносить, кидає
Напевно МИ не зможемо позбутись
        маски байдужості !?
А ТИ вчора зробив щось, не лише для себе!?

20тий листопад УКРАЇНА 18

Упередження
Крикливих круків
Розкішна зима під весною поблякла
Антологія психологія
Їзди по тоненькому леду
Нагостри розум
Антракт на пальцях гітари.

17тий листопад УКРАЇНА 17

Уважний пильний
Кроком боком
Розмови регіт
Аванс кишені
Їзди доволі
Не знаю що це
А може зможеш невпинним кроком.

13тий листопад УКРАЇНА 16

У нього є вибір під голим місяцем
Карта минулого життя на рулетці
Розрізати зелень літа там у середині сніг -
Ами вихований січень. Телефонно -
Ї звістки всім треба пляма перед губами злизу
Негода золотого шлунку пісчаний мотлох ск -
Азився та силою розпачу реве у небо.

11.11.2012. НЕХАЙ СОБІ ВМИВАЄТЬСЯ.

Погода сьогодні нівроку. Тепленько гарненько, якби осінньо, і якби
весняно. Вийшов я на балкон, повітряного свіжачка на легені покласти.
Вдихнув, постояв роздивився, що на вулиці коється, все ніби гаразд,
люди гуляють. До кімнати зайшов, двері прикрив, дивлюсь, по шибці
якась нагла муха лазить, бзинить, вимагає чогось, ні щоби у куточку,
всістися і на сонечку грітися. Я не злий, я хороший, але підійшов, і
пальцем наглу мушиську взяв і розчавив! Пішов до ванни помити руки,
і саме в цей момент, мені пригадалося, колись давно коли я мешкав,
в районі вулиці Зеленої, на одній вуличці біля похоронного бюро, це
було тимчасовим пристанком, халупа в занедбаному стані, а лагодити,
підмуровувати її якось не хотілося, а на фіга, все одно незабаром звідти
прийдеться звалити. Однієї темної притемної нічки, з подружкою, ще
не спали, чую на кухні хтось нишпорить, не людина, якась тваринка,
ну думаю, мабуть щурисько виліз, бо стрибки були досить спортивними,
(можете спитати, чим щурі є спортивними), а от, є і є!
Господарює на повну, я щурів дуже поважаю, розумні тваринки,
водночас і побоююсь. Подружка каже іди подивись, що там за рейвах,
а я боюся. Підвівся з ліжка, вийшов на кухню, світло вмикнув, стою,
і через велику шпарину у дверях, де не було скла, спостерігаю.... і тут,
із закутка, де стояло взуття, вилазить величезний щурисько,  шмик
у дірку біля вмивальника, і зник. Я в легкому затуманенні стою, і міркую
бля, треба діру чимось закласти завалити!
Доказ, що щурики спортсменами є, спочатку я якимось  дощечками
завалив вилаз-перелаз, і коли нас не було вдома, могутній щурик, все
розвалив, і знову виліз, потім декілька разів, мабуть, його якийсь родич,
вилазив, сам бачив, маленького щурика, який хутко втікав, уздрівши мене.
        Настав нарешті довгоочікуваний день, і шановний пан Микола із жеку
завітав на моє прохання, позаліплювати всі діри, з яких непрохані гості,
приходили у гості. Робота котилася легко і вільно, мов пісня, що розлилась
у ліжку. Різні тумбочки, шафки повідсовували, і враз під однією важкою
тумбищею, здоровенна діра, вся щуряча родина могла би вміститись,
а на дні наше мило, нещодавно, що зникло, пан Микола подивився, і каже
витягуй, ним можна митись, воно захищене, це ж мило! Я подивився на
нього, ні нехай собі миється щуряча родина, нехай він, вмивається сам.