26.06.14. ДОЩ СОТНІ МІЛЬЯРДИ РОКІВ.

Дощ, орлиними кігтями
хапає губи Землі.
Він потрібен сьогодні нам тут.
Ти запитаєш навіщо?
Я промовчу, я не знаю.
Він, орлиним поглядом мчить,
до нас на маківки голів, у долоні.
Ми сьогодні у нього в полоні.
Земля надто боляче пестить.
Дощ напуває, пробачає і хрестить.
Планета втомилась від спраги.
Я вітаюся з ним, відчуваю вибух наснаги.
Він дощ, напоїть її, коли вона,
планета близнюк, пролітатиме поруч,
через сотні мільярди років...
Надзвичайно цікаво,
Хто, хто, так захотів...!?

16.06.14. КУБИЛЯКА ВАСИЛИНА

Жила собі була Василина Кубиляка.
Найбільше у світі вона любила висмикувати
волосинки із ніздрей у хлопаків
Всі її ніжно називали Вася Кубка, бо була вона
файна дівка, весела красива і була в неї гарна
дупка, тому і Кубка...
Якось їхала у старому скрипучому тролейбусі
щось собі думала-міркувала, аж глип оченятами
поруч стоїть вуйко, а в носі такі волосища, що аж, аж!
Кубка, ладна- дупка підходить до нього і каже...
-Йой вуйку як ви сі називаєте,
-Василь,-каже вуйко...Василю я ваша навіки,
Вуйко Василь роздивився Кубку-дупку,
-Та добре, най буде (а сам втішився, така мала ладна,
аж в душі заспівав пісню якусь, що недавно по радіо чув)
Пішли вони до парку, випити си чарку, вуйко трохи мав
грошей.  Пили пили, і Василина Кубиляка каже...
-Давайте повисмикую вам волосини,
-Давай, - відповів вуйко Василь.
Вона як заходилась, він її в цей час мацав всюди і по дупі,
бо вже дуже була фаайна.., втриматись ніхто не міг, навіть
цьотка Каська, не відмовляля собі в задоволенні, щипнути
Василину за сраченя. Смикала смикала, і каже,
-Все, - я пішла,
-А кохання, а любов,- їй вуйко у слід
-Нема волосинок, нема кохання.
І зникла в кущах парку, під порожню Василеву чарку!

14.05.14. СТОЯВ СТОЯВ І ВПАВ...(без еротики)

...не сам звичайно, це я про ровер, наколісник, велосипед
кожен кличе його по своєму,  має собі імен трохи...!? мабуть
не погано, чи як, важко сказати, менше з тим.
Зараз рідко виходжу в центр, не приваблюють якось
натовпи туристо-людей, більше хочеться спокою,
самотності...
Центр міста, машини гудять люди гомонять Львів дихає,
живе, приємно таке бачити, краще зрідка. Купую у свого
товариша журнал "Класік Рок" йому десь з Києва надсилають,
Курча-ляга тепер вже 60 грв. мушу, одне з небагатьох моїх
задоволень, що залишились...лягаю на канапу, до рук журнальчик,
вмикаю музончик, той про який читаю, і ласую, насолоджуюсь
життям-буттям!
Так от...чимчикую містом за Рок-інфою, вирішив трохи
прогулятися, роздивитися, де втиснули-збудували в якийсь
новий закуток, щось свіженьке. Йду йду, позаду Оперного,
де зупинка трамваю, там ще чебуреки продають, і ринок
з купою люду, бачу, хтось, хлопець чи дівчина, свій ровер
пришпелив до знаку, та й відлучився у справах, я
задивився на нього, бо й собі подумую придбати
наколісника, трохи колка покрутити, юнацтво власне пригадати
дивлюся міркую, як тут,  трішки навіжена якась пані,
з таких які вічно кудись поспішають, летить всіх розштовхує,
до ровера наблизилась, і як зачепить його торбою, він
бідолаха не втримався і впав, мені аж шкода стало,
стояв стояв і впав, немов якийсь п'яничка. Легко, вільно
вітряно, але розтягнувся на тротуарі...може трішки відпочине
велосипедам, також відпочинок потрібен...!?

03.06.14. РОКЕНРОЛ - ДУХ І СТИЛЬ.

Вони до нас, для нас створили
Рокенрол,
аби назавжди ми, лишалися дітьми
Сплетіння звуків музики у серце,
до душі візьми, і з ними йди...
Так набагато легше оминати, горби,
та ями, зубатющі капкани...
З тобою музичний всесвіт долі
Можливо ти сьогодні хворий, кволий
Душа окрилена співає та летить...
Летить, летить, окрилена співає...!!!
Вони до нас, для нас, створили
Рокенрол.
Ти маєш дух та допінг-драйв
Тепер твій хід, в чужі ворота,
Влупити громовитий гол!

22.05.14. ГУДЗИКИ

Навколо самі гудзики
Плащі піджаки пальта
Поглянув на газетні шпальта
Гудзики навколо всюди
Можливо в них і є обличчя
Гудзики вони чи люди?
На гудз-колесах пхаються машини
Гудзики вони а не колеса- шини
Чотири ока звучить нівроку
Чотири дірки біля хвіртки
Чотири отвори чи дірки до парканівки
До паркану чотири по чотири не відомо
Він і вона їх двоє Не ставлю знову кому
Вони цілуються до завтра Ніч
Сховався в нитках день новий
Сьогодні гудзики на завтра нова річ.

12.05.14. ЗАБІЯКА - ДОЩИСЬКО або ДОЩИЦЯ - КИЦЯ.

Знову він розкидує ручиська
Пальчиська крапель стискає в кулачиська
Ух...забіяка - дощисько!
Ось кіт пробіг за ним машина
А он де, під краплі вибігла Марина
Товче по пиці, крапле - кулачиськом
Дощисько - забіяка -кака
Я голову задер на небо
Повсюди він, він тут і там, він близько
Я навтьоки, він мов на мені
І тлумить силою удару, якого кнара?
Та дай мені втекти, та вже спинися
Я змерз, ось подивися, вибігла Марина
Без шапки- каски, на макітрі в неї лиш хустина
Чому такий сердитий, ти дощисько!?
На здибанку, знов не прийшла дощиця-киця?
Чи була? ага мовчиш, то ти так розповідь
побачення ведеш, кого побачиш
і кого знайдеш, краплинами  в макітру, хитро
Іди знімай шкарпетки і влягайся спати
Вже новий день, всі люди хочуть
Краплину сонечка в долонях мати
Тай дощиця-киця, також хотіла би поспати
Ніж мокрого тебе за руку цілу ніч тримати,
чи що там в тебе, вище нище неба,
вже новий день, всім відпочити треба.

06.05.14. УРОДЫ ЗЛА- ВОЙНЫ !!!

Уроды зла-войны, над бездной глотают стойкий смрад
Их в судорогах лица, плюют нам вслед
И меч, вонзен в мишень священных врат
Отрубует с их губ, прослюнившийся бред

Прогнившие тела Земли, покроет панцырь лжи
Воистину он придушит всех,  оружие, кто в руки
первым взял, и в прах чей, воткнеться корень ржи,
сорвав с костей груди, безчеловечный грех

Вчера, вы целовали жен детей и вы любили
Сегодня- рабы войны, на истребление людей
Не уж то все забыли, детьми вы тоже были
И улыбались знали верили,что будет все ОК!

Теперь, вы тонете в проклятьях, на чужбине
Марионетки, кровавых нитей,  детки-зла
Вас матери, просили, плакали, а вы забыли
Ты не убей! Вся ваша ненависть, згорит до тла
Тяжесть войны, изчезнет вновь, и победит любовь

Удар в ядро, зачатье миру новому несет
Расколит панцырь, предвстанет взору
Обнаженный брег И через множество веков
Жизнь вновь оживет, прорежиться росток
И ввысь, потянеться замаливать Ваш грех!