25.11.2016. НАВІЩО ?

Навіщо люди вигадали слова !?
аби розтриндіти тему про вбивство
Я також хотів почути від них...
з рота вилилось фальшиве блюзнірство

13.11.2016. МУЗИКА ЗИМИ

Сьогодні на очі планети
надто багато сніжинок летіло
Хтось їм дозволив лягати
на очі щоки вії Землі
Сніжинки спадали лягали
під час лету співали
За календарем звичайна ще Осінь
але співали...
На вулицю вийшов
Я почув їх пісні
Листопад 13-й поза бажанням
Зі скрипом і рипом зими під ногами
Проти волі своєї
Подарував нам земним
На частинці  планети
Музику й спів що незабаром
нас вкриє білим віршем
Сріблясту музику зими

11.11.2016. ЖОРСТОКІСТЬ

...ким вона є ?
наші дії, вбрання, можливо мрії
Жорстокість, хіба це справді вона
можливо частка планети
час до часу в різних місцях
накривається чорним плащем жорстокості
І ніхто не винен В кожного свої почуття
Ми губимось в переплетенні линви смерті
любов, кохання, жорстокість
Можливо це я, хто бродить під дощем
розмовляючи з мертвим листям
Я вириваю із себе з корінням свою
хворобливу любов Вона не потрібна нікому
Я вирву і викину на смітник
там їй місце, нехай здохне
і перетвориться
В цілющу юшку смерті
В юшку смерті нового життя
Нової любові Нової жорстокості
Нехай стане чимось іншим
І вибухне в новій людині
Жорстокість
Любов

22.10.2016. Я СУБОТА САМОТНІСТЬ ДОЩ

Я знаю ти любиш коли падає дощ
Я також люблю слухати
як він спілкується з листям
що помирає
це наша маленька таємниця
Сьогодні не вдалося би пошарудіти ним
листки пристали до обличчя смерті
Не знаю чому але найбільше
люблю дощ у суботу
Можливо тому що менше
людей тиняється містом
а під час дощу їх майже не має
це так кайфово
Лише Я Субота Самотність Дощ
Я стою на вулиці вдивляючись
у небо в очікуванні Рудої краплі
Вона повинна прилетіти
і вбити  залишки кохання
які ще жевріють в мені
Вбити чому?
Життєва закономірність
Ми вбиваємо себе щодня
Я знаю ти любиш коли падає дощ...

21.10.2016. СТОРІНКА НА ЗАВТРА

Сьогодні накручував місто на підошви
знімаючи  його ввечері з взуттям
В проміжках вдивлявся в очі людей
Що в них мовчить що вибухає
що в них біжить перегортає
Сторінку на завтра
Бачив як зморшки рухалися
в такт емоцій в такт безглуздих дій
Я вдивлявся і думав куди їх поверне
доля через 5-10-25 років
які відчуття ними керуватимуть
через 5-10-25 шматків
Розірваного дня
Хто зможе пригадати себе вчорашнім
будь якої  хвилини мабуть Ніхто
Ми не потрібні собі вчорашніми
Нам би хотілось завоювати завтра

20.10.2016. МАЙЖЕ ПОМЕРЛА...

Руда Осінь майже померла
в моїй душі
Листочки на гілках під назвою
Руда крапля і Руда киця опадають 
на Землю під ноги перехожим
Я відкрив обійми для неї
але вона пробігла поруч
Я так хотів почути її голос
Побачити і обійняти
Я майже плакав хоча і справді плакав
Мене не зрозуміли
Я мабуть образив її вколов у саме серце
мене так було забагато
Забагато любові хіба буває !?
як кому  комусь жахлива важкість ця любов
але я вдячний за біль якого не було давно
Він очистив мене надав наснаги
Останній день кохання
Останній день краплин світла
Насувається темрява
Руда Осінь майже померла
На вулиці дощ і чорнобілий вітер
Руда Осінь майже...

17.10.2016. ТИ В МЕНЕ ЗАПИТАЛА...

Ти в мене запитала скільки мені років ?
кожної секунди їх стає більше або менше
Дивлячись куди я рухаюсь
і кожна секунда є Всесвітом
в мільярди років
Мабуть лише він може зрозуміти
мене до кінця і початку