Світло обгороджене стрілами кінчиків крові
Війна захопила відстань об місяць
До любови вернітся золотими словами засипте під ранок
Ненажеру схоронено камінням сточеним часом безкрилим
Розгніваний кашлем виколює на зап'ясті під вени
Необмеженість хвиль голубить любить вбиває
Перламутровий шлях не впускає під спів поцілунок
Порожнеча не вічність дробиться невидим краєм
В мить Ангелів захлиснулись в золі злободенності знищень
У вік Сатани тебе любив на порозі до раю
Колона розстріляних до вершини краплиночок бризку
Засліплений вітер обпечеться до сонця
пробач скрикне я знаю.
із збірки Отже 2002.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар