Набридле повернення снів
Піднімаю зім'яте обличчя
Мозок в спогаді колишніх руїн
Погляд ловить гіпсообличчя
Сумнів ріже поволі надію
Викрадає без дотику рухи
Спад зітре навіки зневіру
Залишаються каменем муки
Там де шлях обривається круто
Гойдає вітер розплетені коси
Ніч обтягне матерію брудом
Вирушаю я в істину босий.
23. 04. 1990 р.
зі збірки Крик розваленого серця.... 1999 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар