Калич та Дмитро Ігнатов - Апельсиновий ранок (джем)

24.10.13. ЛИСТОК ЗУБАМИ ЗА ПІДОШВУ.

Якогось дня я повернувся....
Я пригнувся зняти мешти
    не буду спати в мештах врешті
Вже зняв один і другий майже
    вже без ноги шкарпетки
І тут очима вихопив
Листок вхопився зубами за підошву
Підошву відпусти я прошу
Листок вхопився зубами за підошву
Бо з кожним днем вбиває осінь
      листя носить кудись ховає забуває
Тому малий вхопився за підошву
Дай чаю бубликів мені сказав
     я прошу...

Відкриття дитячої студіі "Формат+"

06.10.13. ВОРОНА - ГОРІШОК.

Маршрутка №34, я на передньому сидінні, позаду водія.
Мені пощастило, не кожного ранку можна влізти та
ще й присісти. Об'їзди, перекопане місто, я наближаюсь
до місця призначення, хоча до нього, ще огого!
Люди виходять заходять, ранок перенасичений
енергетикою недоброзичливості! Кожному кудись
треба у кожного рвіння день завуздати ним пролетіти
активно!
  У салон поглядом я відволікся, знову вилупив
оченята у вікно, готель Львів, гальмівка де "Кумпель"
Зупинка тривала не довго хвилини 2, 3, 4.
І тут я побачив навпроти на газоно-острівці
проміж шоссе, блукала самотня ворона, крадькома
озиралась, споглядала, чи її випадково друзяки
не бачать. Щось кортіло їй таємниче зробити,
по ній було видно, у боки кидалась то ліворуч,
праворуч. Знайшла видно місце, заходилась
дзьобом ямку копати.
 В мені закипала цікавість
що відбудеться далі, чим це все закінчиться.
Копала не довго, як поганий господар
підмітає подвір'я, міх мах готово.
Ямка тепла чекає, навкруги роззирнулась
наша ворона, нікого! з травички підняла горішок
у ямку поклала, (на мене подивилась
в маршрутці, аж вогонь по хребті пролетів)
і дзьобиком все закопала, лапками втрамбувала.
     Ось така кмітлива ворона зустрілась якось
на шляху, доїзду кудись. Вам сказати не можу,
таємницю мені зберігати.

04.10.13. СОБАКА ТРОЛЕЙБУС

Зайшла собака в тролейбус
а там всюди люди
Вигнали песика і на вулиці люди повсюди
На травичці вляглася, задумалась !?
що буде як буди не буде...
      і випаде дощ...
тут дивиться хвощ обісцяла його
та до неї хтось був там бо залізла в гівно
Ображена запах вибуху в носі НІ ! (пацєта всі в просі)
міркувала собі
куди не підеш всюди люди
їх так розвелося що люди повсюди
То ким вони є?
     ягнята вовки чи верблюди
В них всесвіт приховано
     вони всім і нічим Є вони мандрують планетою
ЛЮДИ !

30.09.13. ВЕРЕСЕНЬ ЗНОВУ НАС ПОКИДАЄ...

Вересень знову нас покидає
Він майже свій термін увесь
     був зимним сердитим чужим
Ми так ще хотіли тепла...!
Вересень знову нас покидає
Він плакав чомусь майже місяць
Гасав за вітриськом розповісти
     що йому також лячно і зимно
Зігрітись хотів дмухнути у натовп теплом
Він мешти в болоті з наклейками листям
      клену каштану трави молодої у смерті
Відчинив я вікна балкон хоч і зимно
Може він залетить на котлети до мене?
      може борщику сьорбне?
Підкріпитись і покинути нас
     цього року на завжди!

Калич BLUES Клуб "Picasso" 16.09.2011 (частина 2)

05.09.13. ВСЕ ПО КОЛУ. ЗНОВУ ОСІНЬ.

Все по колу
Листя підстрибує на дерева
Листя спадає до долу
Все по колу, що залишається нам!?
Дні патичками лягають
Лягають у сірникову коробку
Так багато осінніх спалахів долі
Так багато...
І лише нікчемний мізер
Майже не помітний
Залишається нам
Так багато розкішної осені
Красуні осені
В одній сірниковій коробці

Можна спалити всі спогади
Це так легко зробити
А що залишається нам?
Сухий листок під ногами
В день сонця
Змоклий змерзлий холодний
У день плаксивої осені крапель
Все по колу
Вона знову тут
Молода розкішна зеленоволоса
Із відблиском коштовних прикрас
Я закоханий в неї
Я вдихаю її ніжний запах
Не турбуйте мене
Під спідницю її я сховався
Я закоханий знову у осінь
Все по колу
Знову осінь.

18.08.13. КРИЛА РАВЛИКА

Крила равлика, чи звичайна рогатка дитинства?
Мушля равлика, чи булочка із маком від дитинства?
Чи просто равлики років безтурботності
Під дощем танцю,  дрімоти сонцем
Планети інші розцілувати, облизати хочуть
По лопуховому листку - хмарині
Розгойдуються в далеч, ніжно...
На крилах, прихованих в кишені - мушлі, де рогатка.

01.08.13 СОНЯХ. ШЛЯХ ДО ДОЛІ.

  Сонях чумаків
  Чумацький шлях
  Цей шлях кудись?
  Чи звідкись?
  Ти дивишся йому у вічі
  Ти зміг побачити обличчя розбігу  планети?
  Чумацький шлях
  Він шлях у сонях?
  Сонях чумаків, і я забрів, кудись !?
  Мав намір зупинитись, лишилось поголитись
  І запитати захотів, та раптом,
       забрів, здурів, чи полетів

  Бо відповідь в горлянці спеки, веселої лелеки,
       що повернулась, не зігнулась,
       де чумаки розсипали краплини солі,
       Чумацькому шляху в долоні...
  Так хто в них у неволі,
       солодкий сонях, чи,
  Шлях кудись,  до долі !?

26.07.13. ПОРОЗУМІННЯ. (або ВСІ МИ ЗАРАЗИ)

Не робіть
з Краплини, Цунамі
з Фігні, Фуєр-буєр. Війна
Крапля, стане сльозою
Фуєр-буер, жахливою тінню
в день сонця. Вона.
Цунамі захопить
підхопить всіх разом.
Всі ми зарази...
Від своєї  комусь, чи
чиєїсь образи,
однаково., Зарази!!!

25.07.13. ЛЯПАСИ РЕГОЧУТЬ.

Ляпаси стрибали під вмілими руками
реготали ляпаси.
Легким порухом долоні
червоніли ляпаси на дупі
як прищі на скроні
Десь ляпаси бувають в купі
 чи тут чи там на дупі
щічками рум'яними
поглядають зі сідничок-Марічок.
Збираємо всі ляпаси до купи
Подарунок від планети Земля
Їм з дупи видніше
рум'яно-біленької голої
на інші планети життя
обмін всесвітній
без кропиви здоровий.
Ляпаси регочуть
крім рук чогось вони, ще хочуть!?

Калич BLUES Клуб "Picasso" 16.09.2011 (частина 1)

07.07.13 ЯКЩО БИ...!!!

На минулому тижні, забрів до одного веселого бару.
Веселий він не тому, що так його обізвали, просто
мабуть як і в інших барах, завжди весело, п'яно шумно.
Нічого там, щоби аж такого не відбулося, аби зараз
розписувати, дописувати, тим більше, літо, спека
більшості люду просто не в кайф читати, думати
та коли я стояв біля стійки, чи вітрини (він ще за часів
совка майже без змін стоїть, посміхається) є таких
закладів, ще багацько, своєрідний стрибок у минуле!
Стою, думки сортую, намагаюся з макітри не відпустити
назавжди. Стою, підходять двоє, щось теревенять
регочуть, горілки ще просять, мовляв бо тверезіють
швидше пані наливайте, і тут одна з моїх думок, що
розлітаються, стукає мені із середини в черепну
коробку, на тему...А якби ми люди ніколи не тверезіли
випив один раз, чи напився і подальше життя ходиш
бродиш, хитаєшся, повзаєш-плазуєш п'яним, а от, щоби
протверезіти, потрібно дуже захотіти, і щось навіть
зробити, чи якийсь вчинок (із серії бабцю за руку через
вулицю провести) чи інше відкриття-покриття, словом
прикласти зусилля, не просто так. Та хіба п'яничка
колись хотів бути тверезим!!! Йому так добре!!!
Постояв я подумав, та й поплентався кудись далі
думки власні плекати, при собі тримати не відпускати.

Останній Ранок Червня, або Сусід до Сусіда

Мешкали собі, в одному старому районі Львова, два сусіди.
Будинки, красиві з білої цегли, навпроти стояли,
обличчя в обличчя.
Були вони самотніми, хоча... якщо на
одинці проживаєш, це не є доказом самотності.
Фільозоф і пиячисько, самотніми не бувають.
Дивлячись як живеш, і що саме видихаєш.
Слухали музон, дівчат водили, мед горілку пили.
Другий не вмів дівчат водити, мед горілку пити, з фанатизмом
підходив до справи, допився покотився...
 Досі котиться з підстрибом з підгопом.
Один сусід, був веселуном, пришпильником, полюбляв
усілякі витівки, і завжди при можливості, намагався, щось
втнути веселеньке. Другий більш схильний до чарки, такий
собі пиячок, але добродушній, не якесь там крикливе
бурмило-хамло.
Нічого не слухав не читав, по тєльбану дивився усіляку дурню,
навіть не дивився, так, вмикав його  для фону, аби щось чи
хтось окрім нього присутнім був, по хаті тусувався, коли
дружбанели-пияцюри розбігались.
Деколи вони з балкону в балкон перекрикувались, бо другий,
навіть мобіли не мав. Так і котилося їх сусідське життя-буття,
через порожні пляшки, крізь звуки драйву рокенролу!
Одного разу сусід-веселун, проходив біля новобудови, самі
знаєте, де якась маленька шпарка, всюди намагаються
втиснути побільший будинище. Йде він йде глип, величезна
палиця коло стіни стоїть красується, зі стіною спілкується,
метрів зо три, зовсім не важка, витривала. Навколо нікого,
беру, як колись казали на господарці все знадобиться,
особливо річ, якою можна втілити задум, головне аби
задум злим не був...

... пропхав її через коридор кімнату на балкон, подібна
до неї палиця, вже давно знайшла свій притулок в куточку.
      Роботи було не багато, зліпити два патики до купи,
навіть сміхотливо уявити було, як пчихатиме сусіда- пиячок.
Бо сусіда-пиячок від сонячного проміння, на фізію з ранку
починав пчихати, десь воно його там лоскотало...
Сусіда-веселун це знав, і давно хотів, щось  знайти, 
придбати змайструвати довгеньке, аби відслоняти, 
його єдино-половинну шмато-фіранку. Нехай літні сонячні
промінчики, лоскочуть стрибають, йому по обличчі,
 стрибають тішаться, він пчихатиме відганяти їх буде
 мов пір'ячко ніздрями, де волосинки і кози, інколи пасуться.
      Так і закінчується оповідка. Веселун фіранку відслоняв,
промінчик на пиячка нападав, лоскотав, у ніздрі залізав
він пчихав довго смішно, а веселун все реготав і реготав...
      Обидва знали, й інші люди також, що це останній
ранок, бо завтра перше липня!

28.06.13. МИ ХОДИЛИ І ПРІЛИ...

Ми ходили і пріли
Ми наздоганяли транспорт
     і пріли ще дуще
Ми з величезною битвою
    запихались у буди коліс покотила
Наш піт комарами по тілу
Їх піт насміхався над нами
Бо ми пріли пріли пріли
Ми не бачили що коїться за вікном
     навколо нас голови вуха писки
     під пахви прищаві носи

У цей час крапля-красуня молодого дощу
Не слухняною була до Землі полетіла

Ми повилазили з тої маршрутки
Крапля розбилась об спеку
Бо  ми ходили і пріли пріли і пріли...
Розбилась об спеку
І нас оживила...
Нас оживила дощем!

17.06.13. Діамантові Сльози На Пелюстках Троянди

Троянда - квітка  загадка
Чимось приваблює манить до себе
      поглинає руйнує свідомість
Ріже навпіл розсудливі вчинки до крові
     до кольору крові пелюсток
Троянда - пащека акули з десятками
      лезо-зубами, що тінню пелюсток
      іде мовчки за вами
Вулканічна горлянка з криком викиду
      жару, це також не мало, бути
      ніжним запашним і колючим
      живим і смертельно ядучим
Троянда - квітка загадка
       крапельки сліз непокори любові
       на пелюстках завмерли
Діамантами стали назавжди
       язичками  кольору крові.

14.06.13. Чому Сонце Так Довго Вмивалося!?

Невже скінчилися дощі
Стрибатимуть не краплі
Проміння по вікні
Чому сонце так довго вмивалося?
У літньому вбранні
Нам зиркнуло
Зазналося
Запашне пухке усміхнене висить
А час все мчить від нас летить
Чому сонце так довго вмивалося?
Невже взнати не вдалося
Доки галактичний душ на промені
Когось десь затопило
Сказав сьогодні хтось мені
Тож чому сонце так довго вмивалося?

27.05.13 ІНШОПЛАНЕТЯНИН ДОЩ

Він знову з'явився
Чого йому треба?
На маленькому клаптику землі
На обличчі планети
Невже намагається щось сказати?
Застерегти показати

Але ми не розуміємо мови дощу
Ми навіть гніваємось на нього
Мабуть це і є іншопланетний контакт
Саме зараз можливо він в такт
Ну а звідки тоді?
Хтось заперечить що з хмарки
А хмарки до нас звідки
       на вареники з сиром до чарки

Ніби знаємо...
Та це все відносно
Колись знали що Земля на трьох китах
     слонах віслюках. Баранах!
Бувають ж хмаркусі у величі хмарах
Можливо вони мандрівники міжпланетні летючі
Уже вкотре  надсилають контактерів-краплин
Для розквітлої весни-розмови
Та у нас тут війна у нас майже нема мови

Ми себе зрозуміти не в стані
Кожен другий себе охрестити може німим
Тому коли по маківках стрибає
Краплями він відчуває і плаче...
Плаче дощ іншопланетянин.

26.05.13. ТО КИМ Є ДОЩ НАСПРАВДІ !?

Ким
Ним
Своїм
Чужим
Листям
Травою
Квіткою
Равликом
Веселкою
Поцілунком
Маківкою поля
Волоссям маківки
Калюжою під ногами
Краплинами в кулачці
То ким є дощ насправді !?
Колись могли ми прочитати
в газеті "Правді" і не запитувати знати
Тепер нам треба над собою познущатись
 Краплини поту із краплями весняного дощу...

А Ви шукали пісню
чи вдалося знайшли !?
Краплини впали і пішли...

24.05.13. КИМ Є НАСПРАВДІ ДОЩ !?

Ким є насправді дощ
гітаристом басистом барабанщиком?
може вокалістом, що зараз
із самого ранку  виспівує-викрикує
краплини майбутньої пісні яка народиться
можливо сьогодні у день.
Ким є насправді  він дощець
дощило дощище
він приходить напоїти Землю
як ми щоранку кави чи чаю
чи спирту на небесних краплях
як кому  смакує.
Земля нап'ється - нап'яниться втамує спрагу
і видихне квітами розквіту.
Ах... цвіт Маг...!
Ким є насправді дощ
невже він пам'ятає ім'я кожної краплини.
Тепер залишається почути
пісню крапель у виконанні
мультиінструменаліста дощу
до вечора народиться проспіваною
буде. Шукайте...

19.05.2013. Мурахи На Цукерці Чи Склянці...

Дівчинка Ліля загубила цукерку
йшла співала смоктала
нотку як взяла цукерка аж впала
Дівчинка Ліля далі пішла
тут мураха цукерку знайшла
Мураха нотку Лілі згадала
і як закричала!!!
Позбігались мурахи
невідомий їм звук
Заходились цукерку лизати
поїдати смоктати
Лише було чути
то там пук то тут звук
весняного ранку
На фото цього нема
але дівчинка Ліля мурах
зібрала у склянку...

03.05. РОЗМОВА ГРОМУ ІЗ ЗЕМЛЕЮ

Де буває грім
Коли він не буває тут
Коли не стогне не реве
нікого не чіпає.
Він розмовляє з іншими
частинами планети.
Коли спадає з очей вітру, туди
де майже я завжди буваю.
Співає надто гучно, весело йому і добре
Проспівує  прильоту пісню
закидує нас літерами - краплями.
Розмова незабаром розпочнеться
Вони не бачились давно, на тому боці
де майже завше я буваю.
Порошинки - потопельники
у слова помирають.
Калюжі - речення новітні.
Навколо дощ, грім, блискавиця.
Так починається розмова.
Гуркоче грім
новин багато він приніс.
Замовкніть люди, дайте їм погомоніти
не слухайте і не вдивляйтесь
в блискавку освітлень.
Розмови грому із землею.

не знаю, як в інших частинах міста
а до нас прилітав потужній грім
розмову вести із землею.

01.05. СТРУНИ НА ПАЛЬЦЯХ...

Напни струну до вершків безглуздя
...до скривавлених нервів
...до огиди поту нізвідки
...до рук порізаних краєм по лезу
...до відчутного поштовху в голос
...до розбитого забитого цвяхами входу
...до приходу піни з порожнини.
Напни струну до вершків кінцевих безглуздя
нехай видасть послання
порубане мільйони разів
порубане ще раз
і складене у двічі.
Струни на пальцях
Струни на шиї
Гітара без струн
Гола дівка
Не захищена на пальцях убивці від крику
...чи співу чи звуку.

25.04. ВИБРИКИ ДНЯ... ТІНЬ.

Блукала тінь,
деревами машинами дверима.
Спостерігав за нею хтось !?
А я не був дурним,
пішов і випив пива.
Пішов і випив пива, чи не пива.
Коли ж я повернувся,
знайома тінь, таке вчудила !?
За нею, хто дивився,
на асфальт-подушці розтягнувся,
на асфальтованій ковдриці розвалився.
Чи тінь йому шепнула, щось,
чи мав він із собою.
Я просто випив пива,
а він під шепіт квітня,
під вітер, що погнав плямисту тінь,
банально взяв, й напився.

22гий квітень ЗНОВУ ВЕСНА

Знову весна знову Вона,
пелюстками лежить під ногами.
Знову весна знову Вона,
нас торкається сонця руками.
Так багато чудес, дещо ми розумієм,
і прокинеться мить,
коли квіти сміятись зуміють.

Я вже вийшов, я йду,
приголублю весну, у долонях.
Ритм, Z Z TOP, AC/DC,
постійно буяє у скронях.
Хоча, дерева, ще голі,
і листочки сліпі у бруньках.
Люди веселі, не кволі,
одіж пістрявий, у них на плечах.

Знову я задивився, у закоханий
роздягнутий світ,
він, і є моїм ритмом, він, і є,
поетичний політ !

17 кві-кві, ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ 2.

В одному тапочку в одному мешті,
Він вийшов із дому нарешті
Він вийшов із дому у вітер
Де вчора проходили діти.
Він вийшов роззирнувся здригнувся
Ніби  весна, в мешті, холод зачувся.
Тапок мовчки примерз до землі.
Стоячи, щось подумав...
пошкробався десь на чолі.
Яка думка вирувала в макітрі,
зранку квітня, на свіжому вітрі !?

16 квіт. ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ.

Він, легенький капелюх,
з чієїсь збитий голови.
Тарілкою по вітру біг,
забіг за ріг, приліг.
Його залишив вітер,
онде, до школи діти.,
Вітрові час летіти !

9тий квітень ВЕСНА - ВОДА

Весна прийшла з любов'ю,
   чи, припливла, до нас.
Весна обняла владною рукою,
    сади поля.
Як поетично я почав, немов
    Тичина чи Сосюра
З домівки вийшов, там калабаня,
     вилазить, знову, хтось, з баюри...!
    там ямище,  де, це, де- факто,
 кругом, де- юре. Стою міркую,
    знову чую... Курча ляга,
обтраскала дурна ломага,
    (ломага це патик)
    Хтось знову в крик...,
машина прокотилась...
Весняні краплі потекли,
  плащем, до долу, і знову я, 
побачив, весну, мокру, кволу.
   Та ну його, я постояв,
пошкробав дупу,  вухо,
   до хати повернувся,
    вмикнути, Ten Years After,
і шкварками, набити бжухо...!

1ше квітня ТАК, ВІН ВЧОРА БАЧИВ...

Так він вчора бачив, день по іншому
Він почув, плач зими , що йде
Серце точить камінь, там по іншому
Ніч під тиском, сонце ріже рве...!

Набагато більше в нього витівок
Хтось побіг, хтось залишився тут
Зупинив трамвай, по переду крок-шок
Сльозою впало слово, з мудрих вуст

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Вже не буде більше, шуму з попелом
Вже не буде грому, і не буде слів
Чи піднятись вгору, впасти з йолопом
Він розбив ковток, від сміху і до сліз

Він сказав, що краще бути деревом
А Земля згорнулась, в камінь мрій
Ні, наше життя не метрономом є
Ритм, що пливе давно вже діє...!

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Пам'яті Сашка Неборака - телеведучого,
рок музиканта, просто людини, без якої наш світ,
втрачає, частку кольорів веселки...!

Чому би не посмурити 1го квітня, не очиститись хоч на мізер...!?

22.03.13. ПОТРОХИ ВИХОДЖУ, ТАК Я НЕ ХОЧУ !

Сніговиця знову вражає, нас силою
Зранку прокинувся, у ванні змився я милом
Штани натягнув, у трусах я вже був,
    музон увімкнув...
Побігав по хаті, сів, бульби наперся
Сніжисько зубатий, у життя знову вдерся
Бульби наперся, живіт заспівав,
    шиптунів навпускав.

Потрохи виходжу, так я не хочу!

Дверима під'їзду, хлопнув, як в вухо
Може притис би, до смерті і муху
Роблю крок перший...
Взуттям сніго-тісто місити
Песик сніжинку хоче вкусити
На зупинці народу..!!!.
Як би мені влізти в автобус, простіше знайти,
     України глобус!

Із натовпом внесли, запхали, невже їду,
     колеса ледь-ледь почвалали
Рука моя десь на пиці у дядька
Друга майже в майтечках у тьоті
Хотів, щось сказати, курча і в мене сидить,
      щось у роті.
Хтось свариться, хтось проклинає, комусь все,
      є в носі, він просто дрімає.

Хто ж не впускає весну на землю., Садовий,
       сніговий, чи якийсь сліпий
З дверей вилетів силою корка, у Львові є тьотя-хіпан,
      дочка в неї Орка
Що там ся діє на небі, звідки так снігу багато?
Не в одному селі, завалило, аж хату

Скільки, ще будуть тріпати ковдру
Пушинки-сніжинки летять нам у морду!
Вже просто набридло, де та весна!?
Натисніть, Вас просимо, на кнопку тепла!
 

14тий березень КУРЙОПКІН ДРІТ чи ЗНОВУ...

Знову зима, знову сліди
Знову, сніжинки на віях
А ти, про тепло, давно мрієш

Курйопкін дріт - підмерзлий кіт

Зуби до блиску, зранку виходиш
Мелодія снігу в обличчя, в лице
Ковдра з гори, сніжком в'ється
 Змерзла, весни, її киця
Хто, зранку стріпує хмари!?
Кому до вподоби, сміх чари!?

Курйопкін дріт - під снігом світ

Ще крок, і ще, я проковтнув сніжинку
Легені затоплені подихом в мінус
Не буду писати непристойні слова
Завершу ось так Чарлі Мінгус !

Курйопкін дріт - земля магніт.

ПЛАНЕТА - ГАРБУЗ

                   Планета-Гарбуз
                   Він літає, народився у Всесвіті,
                   світлофори, що стоять під Зірками минає.
                   Планета-Гарбуз
                   Він стоїть, чи летить, чи висить?
                   Він кудись поспішає,
                   із себе скидує щось, і десь залишає,
                   Він Планета-Гарбуз, він знає,
                   придалеко, при при...
                   в закавулках космічних, дівка заміж не хоче,
                   просльозились вже її очі,
                   Він впаде, комусь, просто в долоні,
                   посміхнуться очі солоні.
                      
                    

ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕСНИ

Де народжується весна?
Як виховується вона?
Хто її батьки?
Скільки ляпасів по дупі, отримує весна,
доки мала.
Доки не чемна, робить вчинки,
безглуздо даремні.
Якось я проходив, біля паркану,
помітив на ньому отвір весни,
Отвір весняний - дірка звичайна,
зазирнув я туди.
Там маленька весна, пустувала, стрибала,
регочи забавлялась, вона знала, час мужніє,
наближається швидко,
та не кожен, поки, зможе побачити,
дитяче, її біле личко.
Через отвір паркану їй-весні, пірнути до нас.
Вона на порозі, потепліє, радітимуть люди,
будемо пити соки і квас.
Одежу зими познімаємо ми
Від сьогодні, вже треба чекати приходу,

КРАСУНІ ВЕСНИ !

28мий лютий ОСТАННІЙ ДЕНЬ...

Сьогодні останній день зими
Невже вона-зима помре,
невже вона відступиться без бою!?
Життєве колесо ферарі, чи кулко фіри.
Народитись померти, прожити відвертим,
якщо вдасться відвертим померти!
Сьогодні останній день зими.
Сонце відчуває, промені мов крила
розправляє, світлом і теплом, мов лезом
торкається Землі, лоскоче носики до пчиху,
тобі, як вийду, то й мені
Волає сонце рокенролом, людей вітає
променем кипучим голим, але не кволим.
Зима збирає речі, до виходу підходить
Зима сутулі плечі.
Останній день зими.
Важкі сніжинки, снігом п'яним,
розкидані лопатою,  людьми
Останній день зими,
а завтра що?
Та, що Там, Завтра, Опівночі Сьогодні,
З далеких Галактичних квітів, злетить,
кимось створений об'єм тепла. 
Призначений для Нас!
Погляньте Всі,
Ось Вона...,
 ОМРІЯНА  ВЕСНА !!!

28.02.2013.

24тий лютий ВІТЕР

Вітер порозкидував краплі
Краплі, що приїхали з неба
Машини їх дусили собою
Люди їх підошвами дерли
Облізлий ліхтар при дорозі
Хотів щось промовити сонно
Роззявив лампою ротик
А вийшов нікчемний промінчик
Та що там промінчик, ми маємо вітер
Кудлатий холодний шляхетно голодний
Кожен хоче із вітром дружити
Під мужнім крилом заховатись пердіти
Муз. колектив обгортається вітром
Заклад де можна на частини розбитись
тупо розпитись відгородитись
Де вітерець або вітер, при вході із літер
Випиваємо із неба, із калюж ліхтарів
Заливаємось вітром
З дня у день кожен день
З дня у день кожен день
(як співав Сер. Шишкін призабув що
    у нього було, але слово Дзелень)
Щодня вітром в пику дзелень
Вітром в пику дзелень!

19тий лютий МРІЯ ЗАКОВАНА ЛАНЦЮГАМИ ТРИВОГИ

Мрія обгорнута ланцюгами тривоги
Змертвілий голос не дасть про
себе чути
Ступити зайвий крок не маю змоги
В мені розбився голос, повинен
тут я бути
Облишу всі старання, присяду
й третій погляд
Все ті ж самі знущання обірвуть
чийсь догляд
Невже скарбниці мало не всіх згризе
зуб клопіт
А втім наплив із балів вік шторм
мене не втопить
Якщо забуду серцем того хто  вів
за руку
Накличу на все тіло їх найстрашнішу муку
І відповідь тягуча відродить
оправдання
За всі гріхи колишні, заплатить дитя
раннє!

13тий лютий ЗУБИ В КУЛАК

Коли ти розповідаєш
 історію вуличного протистояння
Шалені мрії вилітають ногами у зуби
і дорога всіяна білими гудзиками
пришитими до днів кривавого дійства.
Чи хтось може винен що зуби люблять гуляти
без взуття щелепного.
При допомозі кулаків
чобіт і дротиків слова стають
п'яними пласкими як млинці
суботнього ранку
У стані розбитого похмілля
щелепи що звисає.

7мий лютий ВУЛИЧНИЙ ДВІРНИК...

Білий дощ це робота художника.
Він розмальовує краплини, що
летять спадають, і розбиваються
об  ноги, та приморожують пороги,
лютий всеж!
Я багато бачив людей,
він перекрикує, що бачив більше,
чомусь вірять йому!?
Волосся у нас однаково січеться,
і вчора, минувши вуличний смітник,
ми обоє плюнули, та не влучили.
Так хотілося підтримувати чистоту,
але вуличний двірник,
напився знову!

31ший січень СІМ СМЕРТЕЙ ЗА ВЕЧІР...

Сім смертей за вечір це рекорд
твоя бліда шкіра на моїх ногах
один 15, 37...8...9...
чи ти приготувався
Ні
це лише урок, що з дурості
прогавив я.

Ну то як ти побачив свої вени
не колір сонця,
якому ти примружувався влітку,
розмаїтість якої ти не встигнеш захопити.
Летиш в безодню
кермуєш обрізаним волоссям.,
Ти не впадеш нікуди ніколи. Тебе нема,
ти надто кволий, щоби з'явитися на світ!
ось бачиш дріт,
зашморг і коло,
ти надто кволий,
якщо зміг вийти із прочинених дверей,
зашморг і коло
ти надто кволий
пірнай назад, не озирайся повертайся!

30 СІЧЕНЬ. ШТИЛЬ МОВЧАНКА СВІТЛОФОР

Тримай кільце код Землі
зірок розбиті м'язи
Під пеленою вирваних охрещень
зайди у дзеркало побачиш -
його вже хтось розбив
Хтось щось там відповів
і куля снів скотилась м'ясом
згусток із матерії поживних ран
але це все обман.
Я йду а він стоїть зеленіє жовтіє
червоним є завжди
йому ще соромно за коліщатко
зламане в години активного життя!

Майже вся інфа стрибає сторінками
на моніторах обличчя кисле і не дуже
Зупинка чомусь затягнулась!?
Невже головне попереду біжить
зупиниться наздожену візьму в обійми.