15тий лют. ЯКБИ!

Якби знань вистачало
на всіх
знали би всі
А так подорожують
від однієї голови
до іншої
Сьогодні ти знаєш
завтра він
Деякі черепні фортеці
не впускають
ніколи!

збірка ОТЖЕ 2002.

14 лют. Посходинна розмова

Посходинна розмова про інше
догори він вигадував ролі
забув привітатися з тінню
і дощ намочив ріг будинку

Калюжа відбиток принесла
у довгі простори край вічність
зодягнений у вуличний розмір
краплини ховає в кишеню

Додому лишилось півмозку
одежа в блискучім проханні
крокує позаду відлуння
лічильник наповнено сміхом

А сонце сховалось у місяць
а місяць маленький ось лусне
слова вкриє крига холодна
розтопляться люди в обличчях

На кінчик словесності тону
душити топтати прохати
день дім обійшов з різних боків
у шибку зазирнув промінцями

Це Бог відпустив сонце волі
жар сонце його праве око
то скільки ж очей мусить мати
освітити щоби безліч галактик

Я кликав її зранку сьома
гукнула ще трішки поволі
ось вийшла в осяянні літа
з вінком п'янких квітів волосся

Ми бігли і ховались від спеки
в обличчя зазирали багряні
я знав на галяві спад вітру
слова скажу перші кохання.


збірка ОТЖЕ 2002р

13 тий лют. Що?

Що вибирає наша мета?
Секундний розбіг
чи мить
заковану у вічність
Доля лягає на
кожного
Після смерті покидає
тіло
Правдивість
земного розгублення.

із збірки Отже 2002р

12 тий лют. Обгороджене Світло

Світло обгороджене стрілами кінчиків крові
Війна захопила відстань об місяць
До любови вернітся золотими словами засипте під ранок
Ненажеру схоронено камінням сточеним часом безкрилим

Розгніваний кашлем виколює на зап'ясті під вени
Необмеженість хвиль голубить любить вбиває
Перламутровий шлях не впускає під спів поцілунок
Порожнеча не вічність дробиться невидим краєм

В мить Ангелів захлиснулись в золі злободенності знищень
У вік Сатани тебе любив на порозі до раю
Колона розстріляних до вершини краплиночок бризку
Засліплений вітер обпечеться до сонця
пробач скрикне я знаю.


із збірки Отже 2002.

5 тий А лютий Вийти за межі

Земля - склянка кришталю
переповниться обличчям
що скрапують слід неба
розчавленої вишні
спадаючих ідей дерева
за межі вийде
корчиться змією
примушуючи нас
танцювати в такт
старовинного сміху.

 зі збірки "Отже ..." 2002р.

5 тий лютий Найкращі Миттєвості

Людина живе надією
людина кричить надією
співає в особистість похмурення
Якби це трапилось сьогодні
було би у минулому
а так чекає майбутнє
Солодкість лоскотатиме єство
з приємним відчуттям
з новим сьогоденням
з новою мовою вітру
Чудово що вміємо притримувати
найкращі хвилини
найкращі миттєвості
вічного зникнення .

із збірки "Отже ..." 2002р.

4 те лютого ВИПАВ СНІГ

Сьогодні випав сніг собою належить
втомленій землі
Сьогодні випав Він безморозливою гримасою
знищення в теплі
Сьогодні плакав сніг гарячими краплинами
стомив підземний лід
Сьогодні занеміг Він міг помер сніжком
опісля засипле новий світ

Назавтра прийде корінь розповість
озеленіння земного серця
Назавтра покриється думками яєчний піт
світового терпіння
Назавтра хтось завтрашній день ланцюгами
поверне у сьогодні
Назавтра ключ незламний совісті
дитя відвоює в безодні

А вчора пихато малює себе щоб повернути
у майбутнє
А вчора ждуть рідини пащеки стиск
зубів зубато кутніх
А вчора випав сніг стогнав благав під їх
ногами роздушені зорі
А вчора старий день чекав на малюка
крізь ніч у вільному безмежності
очей бік полі .

із збірки "Отже ..." 2002р.