2 липня ДУМКА

Якщо не встиг записати думку
не знімай на ніч голови
Думка повернеться
може до тебе
може до іншого викликника
Не так суттєво
Оплески тому, що
землею продовжує
подорожувати
Доки не вхопиш
в голові не народиш
по своєму плекатимеш
по своєму запишеш
Думку яка щойно торкнулася
планети
Застрягла в твоїй голові.

збірка "Отже..." 2002 р.
зі змінами.

1 липня МАЄ, ЧИ НІ?

Життя не має жодного сенсу!?
Гмм?
але ми повинні пройти
визначений відрізок часу
з людяністю в очах
МИ  повинні, тоді має, чи ні?
Стверджував на вулиці
з краваткою на грудях, хтось,
зранку, розмахував руками
доводячи правильність
слів липня, хоча слова липня
ні чим не відрізняються
від слів червня чи серпня...
...розмахував руками
і зник під написом
вулиця "Гарного настрою"
будинок номер 5
зі сходом сонця
Потрапити би до квартири
дивака слова що говорив
здається не дурні
А Ви на це, що скажете мені?
Таа... давайте просто жити
про відрізок не забувати
життю радіти!
Сьогодні 1ше липня.

30 черв. СВИСТ ПІД ВІКНОМ

Свист під вікном
ноги порахували сходинки
Вона опинилась переді мною
за сімнадцять хвилин північ
Бігтимеш у новий день
крізь невидиму межу
Вона одягла святкову спідничку
небо наповнене зорями завше
Зорі дихають
Зорі подихом обертають
планету
Сьогодні ми Завтра інші
хлопець з дівчиною бігтимуть
біля сну вітрів
Їх очі наповняться любов'ю
коли вагадло відрахує опівніч
Свист під вікном
прокинувся посмішка оживила
сонне обличчя
Який легкий сон
Невже так просто добігти
до вершини кохання
важким стримком
земного тяжіння.
19.04.1995 р.

збірка  "Отже..." 2002 р.

29 черв. СІДАЮ НА СОНЦЕ

Сідаю на сонце
розмахую ногами
Мчимо назустріч сонцю
іншої галактики
Мене не видно я золотий
від проміння
Мене не видно я золотий
від не народження
Мій постамент після смерті
живий дух польоту
Галактики планети океани
відкриють серця
і першими зроблять крок
назустріч
А давай Ми будемо першими!
05.05.1995 р.

збірка "Отже..." 2002 р.

28 черв. ЧИ Я ПОМРУ...

Чи я помру, чи уб'ють
а може спалять втоплять
Байдуже
Після отримаю безсмертя
або життя нове
Загалом хто його знає
що мене чекає
після смерті!?
Бог знає
Хто мене чекає
За воротами
останнього слова.
01.04.1995 р.

зі збірки "Отже..." 2002 р.

27 черв. ДОЩ СМІЄТЬСЯ...

Дощ сміється, сміється гучніше
плаче вогонь для себе
Я у ваших руках
в кулаці стогін, хоче, на волю
рветься
Між нами вічність завзятих хрестів
між нами повінь
Між нами чорно-біла веселка
на пальцях
Давай намалюємо нову зірку
до губ піднесемо
Очі розплющать шлях
шлях віднайде, серце спровадить
Понад усе, швидкості світла, розум
РОЗУМ!
Дивись, золотоволосий сніг
прокинувся
Дивись, прокидається,
золотоволосий промінь
Невже час?
Дощ сміється, сміється вогонь!

   10. 12.1994 р.

зі збірки " Отже..." 2002 р.

    
  

19тий черв. YESTERDAY.

Вчора, вчора великому музиканту, Полу МакКартні, виповнилося 70 років. Вік досить поважний, за земними мірками, і цілком непомітний, за летом швидкості світла. Один невидимий пшик, штрик комара, у ногу чи руку. Неймовірних зусиль треба прикласти, аби прожити ці роки, дожити до них, тут на нашій, величезно- непомітній планеті. Beatles, слово, немов якась магія, в ньому, все, твоє, чуже, навколишнє, добре, погане, тлінне, вічне. Колись, давно придавно , коли я лише починав вставати на ноги,  звідкись, з вулиці, з натовпу, доносилися, до мого, ще, не сформованого мозку, іншомовні слова, назви закордонних музичних колективів, або як їх тоді називали канторами. Вони мене вражали, немов током, я їх про себе неодноразово повторював, і відчував приємну насолоду, як від морозива "Пломбір" за 19ть копійок, тепер такого морозива йок! Тоді у 80ті була передача по Т.Б. "Международная Панорама" вона тривала якихось 30 хвилин, щонеділі, в кінці далеко не кожної вмикали сюжетики, про їх шоу-біз, хвилини на 3, 5, О!, це для мене було бальзамом, на мою не сформовану, запіонерену, закомсомолену душу, по правді до комсомолу мене не взяли, нічого не знав про таваріщя Лєніна, і добре вчинили, нафіга, мені того?
В мене був ровер, велосипед, чи наколісник, бо казали, що ровер польське слівце, велосипед калька з російської, а наколісник, українське, чи як? Дідо мені його колись купив. Катався я по району, вулицями, одного разу, катаюся, катаюся, і враз з чийогось вікна чую валить музонище, пісня "can`t buy me love" Beatles, я аж пригальмував свого, металевого віслючка. Сиджу на сидінні ровера, і чую, дупа, просто пріє, від звуків, що ковтало моє тіло, пісенний драйв наповнював кожну мою клітинку, я повільно ставав іншим.
Mull of Kintyre - для мене, взагалі, як пісня щоденник, не знаю як зараз молодь, колись багато людей, занотовували, свої враження, відчуття, на сторінках зошита, так само для мене багато пісень, є тими зошитами, коли я їх прослуховую, майже все, що відбувалося зі мною тоді, відновлюється в пам'яті, немов перечитую, щоденник, юнацьких років. Mull of Kintyre, вдалося мені почути по "Полякам" "Ту єдинка" і "Радіо Кур'єр" перші передачі, звідки я черпав, музичні знання, в літній період "Лято з Радиєм" це було все!, це було супер! Одного літнього дня року 1978го. Канікули, ніхто не дістає, повна свобода, батьки поїхали з братом на море, я лише з бабцею і дідом,  почув цей сингл, почув, у себе ввібрав, і на дупу впав.
В тата був магнітофон" Daina",і хтось на маленьку катушку-бобину 150ти метрову, записав Бітлів, пам'ятаю, як ми тіпа районні тусовали, набігалися, швиденько, поїсти додому, і знову на вулицю, відверто таке мене не приваблювало, порожнеча, знищення часу, але інколи, треба було і таке вчудити.
Дідо накидав повну тарілку смаженої бульби, дав кілька квашених огірків, і пішов на кухню. Зачиняю за ним двері, і вмикаю найдорожчу плівку, доходить до" Oh Darling" тут мене знову немов кулаком під дих, про бульбу забув, писок відкрив, ще дихаю...Тепер розумію в тій композиції МакКартні, бере дуже високі ноти, і мене як майбутнього вокаліста, зачепило по справжньому. Тепер, тепер я і сам майже, так потягну, а тоді, якби, Марсіани відвідали Землю!, може би, так не вразило. А як мені до рук потрапив вініл, вже екс. Бітлової групи МакКартні Wings" At The Speed of Sound" 76 р. то я в нього просто закохався, він і на даний момент, залишається най... най... най., з того всього, що витворили всі Бітласи, разом і окремо!
 Гарно вийшло з назвою, оповідки, Yesterday - річ, яка щільно отримує першість, за числом записаних каверів, понад 3700, навіть ми, тобто Калич Блюз, її, і oh darling, зробили, та й,  композиція ця, написана самим сером Полом МакКартні!
 HAPPY BIRTHDAY!    ВЕЛИКА ЛЮДИНО!