19.09.2016. ДОЩИК

Вчора нарешті вийшов дощик
Він довго чепурився
перед дзеркалом крутився
і вийшов але дощик чоловічого роду
навіщо йому дзеркальні викрутаси
хоча вродливим  хочеться бути
 Крапля - красуня сонцеволоса
Вона красуня що спадає
на скроні планети
на тім'ячка люду
на гойдалки вії
На кульбабку впала крапля Опля
(ви запитаєте звідки зараз кульбаби?)
Мешканка  планети в польоті
Вони довго шукались
Галактичними полями пшениці
і нарешті зустрілись
Сонцеволоса крапля
і пухнаста кульбабка Можливо
це одна душа на різних планетах
Планета крапель
Планета кульбаб
Вчора нарешті вийшов дощик
аби впасти на нас покривалом...

16.09.2016. РОСА І КАМІНЬ (Кругообіг Галактичного Кола)

Колись далеко на краєчку веселої веселки
мешкав самотній камінь
Навіть коли до нього приходили інші
каміння  в гості, він залишався самотнім
Самотність, була його і святом і горем
Якось одного сивого ранку, з високого
стрункого дерева, на камінь впала
краплина молодої чистої роси
Камінь лежав на краєчку веселки
і насолоджувався відчуттям як росинка бігла
його закам'янілими важкими контурами
В цю мить, йому так закортіло бути
наливною, сумною і веселою росинкою
він аж заплакав, в душі, не впустивши
сльози назовню
Нас не запитають, ким ми хочемо бути
в цьому  чи іншому житті
Мабуть шкода...
Він лежав і думав, хоча думки розбивалися
вщент, коли росинка стрибала по ньому
Куди вона біжить, куди поспішає
що її чекає  попереду...
Камінь не знав, росинка бігла і бігла, назустріч
ранковому сонцю, аби побачити клаптик
промінчика, вклонитися йому, зникнути назавжди
І народитися у новому житті, каменем
на краєчку веселої веселки.

13.09.2016. СПОКІЙ ТА ТІНЬ

Коли птахи пролітають
над Землею
Вони створюють тінь
спокій Землі
Лише ми тупцяємось на місті
у пошуках чогось
У цей час птахи що летять
над Землею
ведуть за собою тінь
Вони не сліпі кошенята
їх крила-вітрила
Вітром скеровані
вони знають куди
вести за собою тінь
Спокій та тінь

09.09.2016. ВОЛОССЯ-РОСЯ

На її волосинках гойдається всесвіт
Він біль і принишклий злодій
Він щомиті викрадає її
А я хотів ковзати волоссям-Рося
Як в дитинстві на санчатах
коли на її волосинках
стрибали веселі сонячні промінчики
Час змінює нас
Вона  часто буває сумною
ми вже ніколи не будемо тими
що були вчора
Тепер мені потрібно її
довгоочікуване вродливе слово
Я зачекаю я не вмію чекати
але я зачекаю
Ми забуваємо і знову вчимося
Ми будемо завжди
Росинка чи Рося
Тому що нас просто не може не бути
Це куля з оберемків
гарбузів кавунів і цибулі...
Я  давно вже лечу
Хоч вони і показують мені
свої дулі
Швидкість світла для мене дурниця
Швидкість світла далеко позаду
Хтось хотів  мені дати  пораду
мовляв якась небилиця
 я не чую я не сприймаю
я просто люблю я її поважаю
можливо чогось я не знаю
мені  байдуже вже
я на крилах
я ковтаю запах її волосся-Рося...

07.09.2016. Я ВБИВ ЙОГО...

Я вбив його за те
що він насрав на мого
улюбленого равлика
В  равлика на мушлі
мінилася різними відтінками
крапля всесвіту
крапля кольорами веселки
Я подорожував тим глибоким всесвітом
споглядаючи краплю роси
на мушлі виноградного равлика
А він зайшов за кущі
і насрав на нього
Я вбив його
(хоча кого я можу вбити)
Він звичайний день
Він вбиває себе сам
кожного вечора
а зранку народжується знову
і срає на нас
а хто на нас не срає !?
Обережно
Незабаром ніч...

06.09.2016. Я Знаю Чому Падає Дощ !?

В неї на галявинах її душі
ростуть приємного подиху квіти
Їх дуже багато вони вродливі
 Ви пригадайте які назви квітів знаєте
а там на галявинах її душі
 їх в безмежну кількість більше
Ви навіть не знаєте такого числа
Вона Росинка чи Рося
на мушлі швидкого равлика
І вона впустила мене в свій
маленький світ  не помічений
важкими іншими людьми
побігати пострибати
але я не повинен ображати квіток
Я можу торкатися пелюсток
цілувати їх вести з ними розмову
але не ображати
Просто ця галявина її територія
вона дуже незвична ніжна і добра
вона впустила  мене
я не повинен ображати її діток
діток-квіток
Це механізм створений всесвітом
Всесвіт це ми Кожен носить у собі
безліч Галактик
і коли я порушу обіцянку
Пелюстки згорнуться в кулак
і далі все піде шкереберть
а вона сидітиме на травичці
і буде плакати...
 як у фільмі (Гидкі Лебеді)
постійно падатиме дощ
але я це... А ми...!?
тепер  знаємо чому падає дощ
Вона сидить на травичці
та плаче...

10.08.2016. Нам Куди !?

Крило на підвіконні
В ранковій 
Склянці війни
Коли вистигне кров
Стане журбою
Потечемо звідси
Туди...
Можливо ти
Чи не ти
Постривай підкажи
А нам куди !?