РАНОК
Відчини двері вікно нехай ковток
осені повітря залетить і присяде
до столу
Ранковий спокій тиша золотом
розлився загубився
Вони як ковток віри
повсюди і невидимі в
пелюстках
Дощ пестить землю терпінням
холодним
Трава просить у неба
мить кроку
Вітер із листям у хованки
гра їх сьогодні
Лише сторіччя відчинить нам
двері вхід вихід міцно
не спить споглядає.
Немає коментарів:
Дописати коментар