Ще зелена гілка стоїть у чаші води
про що думала мріяла була коли
частиною клену
Може і викладачем таємничості
мріяла стати
Тепер всі думки відсохли опали
обернулись у страхіття
пустельне
Гілка мутант
Гілка померлого року
Осінь на вітру очах сірих доріг
розмитих слиною неба
до болю листя втоптали
ті що пройшли пробігали
Та сонця коса завжди
в невагомості.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар