29 серпня ЗАХІД 2012 (частина друга)

Виходимо на трасу,  Я , Чекушка,Чіпка, де універмаг(не знаю як цю будівлю
зараз кличуть, при моїй молодості, універмагом, обзивали) позаду на базарі
чебуречна, з парадного входу, вулиця-траса. Чіпка(Павло) проситься з нами,
Він вже добряче п'яний, не хочемо брати, тим більше вхід платний. Верзе
якусь фігню, уривки речень, трохи того, трохи сього, словом, слабак!
Думали думали , не беремо його зі собою, і край, Юрцю (Чекуш) наливай.
Віддали Чіпці маленьку плящинку, на березових бруньках, най ся тіше,
залізли в автобус, пігнали!
Народу трохи  напхалось, повітря мало, їду прію, та не шкодую, не жалію.
Є шо їхати, хто як триндів, 5-хвилин, 15ть, пів години, їдемо тай годі.
Шофер якийсь не добрий, жінка напевно йому вночі не дала, або дала,
не йому.  Доїхали до Родатич, він каже всім хто на фест вилазь,
можна було вийти ближче до місця призначення, а він слонь гумовий,
презік надутий, я ся там зупинєти не буду! от, той во!
Дівчина з Рівного, з тлумаками, маленька тендітна, на фестік поспішає,
а шофер пуй-пуїще!
Вийшли в Родатичах, та й по гімнах вперед, дівчинці допомогли
нести торби.
Файні є в краю родном, пахне сіном і ГАвкають собаки.
Швидкості набираємо, а часу до мого виступу, все менше і зовсім мало
залишається, вже так з підскаком, підбігаємо, бо в 15:00, маю розпочати,
вже за 10ть хвилин, а де то є, шофер-пуй, його знає.
Я дуже не люблю спізнюватися. В мені відразу якийсь дискомфорт
починає домінувати, мене за горлянку брати. Є люди, котрі майже
завжди приходять раніше, бо думають, що спізнюються, а є, що
суттєво спізнюються, бо вважають себе не спізненними!
Бачимо! на горизонті, кінцівку подорожі.
Набираю на моб. Тараса, товариш Васі "Іммортала", гітару на виступ,
повинен був дати, а Він десь за межами, ще більше нервую, фу
нарешті з'явився. Гітара є, вже добре. (подяка їм від мене!)
Де та арт-сцена, курка-мурка, де га?
Знайшов, в середині, пофігу хоч в пикарнині, головне є!
На сцені повний безлад, забули про мене?
На моб. набираю організатора, відповів, музон навколо тарахтить,
2ві сцени навколо, не чую ні пуя, він кричить, я реву.
Підійшла дівчинка-волонтер, заспокоїла, все гаразд, незабаром
мій вихід на сцену.
Відіграв як завжди по своєму, імпровізо-задуманому.
В кого запитував, казали добре було. Добре то добре, чи не так!
Зі собою мали, трохи заспокійливо-розвеселого, хильнули,
ну то шо назад, бо того вечора, ще мав з Калич Блюз, грайнути
в Роб. Домса, треба було сі рухати.
На зворотньому шляху зустрів Мартусю, (Альокси) доцю, файна
стала, справжня красуня, і подружку Юлю, закручену в дулю,
напевно перебухала!
Якісь дітиска, фірою до траси возили за 5ть гривень. Ми всілися,
було весело. Давно фірою  не возився.
Ми з Юрцюм, і купа дітисок, коник молодець, вигрібав, сила!
На трасі глухо, машин мало, субота.
Чую хтось кричить Калич, обертаюся, з буса виглядує Дімка,
гітарист, за сумісництвом басист Green Silence, їх після виступу
відвозили до Львова, вони молодці нас з Чекушкою захопили.
Юрцю, виліз в Городку, я поїхав до рідного міста.
Попереду нова тусовка, інший концерт.

...от так я провів, кілька годин, на фесті Захід 2012,
Добре тепер молодим, в мої часи безтурботності,
такого не було. Головне не зраджувати собі, і все
можна буде відчути вперше!

Трохи є знимок, фіра, коник, гітара, я,
закину на сторінку, подивитесь!

24те серпня ЗАХІД 2012.

Запросили мене на фестік Захід 2012, що в Родатичах,  арт-сцену,
мештами потерти, побринькати, поскрипіти, поспівати.
Готувався, на гітарі розминався, казали 100 грв. дадуть, дали!
Вийшов по 11тій, з уламками години-хвилинами, настрій люкс!
Клуб Сільмаш, перейшов Городоцьку, одразу з'явилася вона...
маршрутка на Городок, всівся зручно, їду у вікно зазираю,
щось пригадую,  мрію, мабуть, незвичне на мене чекає?
Всі хто до Грудека, вилази, ми на місці. Вийшов.
Розрісся Городок, насичений!, останній раз тут був,
коли проїзд 5ти гривнівку коштував.
Завжди любив на самоті, походити вуличками містечка, гарно.
Спогадів багато, вперше Городок мене зустрів, коли мав 18ть,
1982р приїхав до когось на проводи, набухався, у місцину
закохався, навпіл розкраяв душу на два міста, родився я у Львові.
Народ кайфовий був, пункери, рокери, музон старий хардовий
поважали.
Приїхав Бурштин, привіз наркоту, і....

В Городку я бував стільки разів, що 18ти-20ти річні стільки
днів, ще не прожили. Один раз цілий тиждень провів- прогуляв!
І в міліції бував, і в так званому "мавп'ятнику" неодноразово,
один раз цілий день протримали, падли, суки!,
словом є що згадати, колись повернуся до цієї теми!
Набираю Чекушку на моб. кентуха мій, ще з тих часів,
відповів, сі добазарили про зустріч.
Привалює з Чіпкою, і той ще з совєтського минулого
колись до мене прїзджав бобіни з музоном купувати,
цікавився, любив. Зараз якийсь ображений, спитий, аж шкода,
як змінюються люди. Як би самого його зустрів, не впізнав би!
Ну, то як за зустріч!  Звичайно!
Зайшли в центрі, на базарі в чебуречну-чебаксарну, чебурашок
не було. Новий заклад. Вперше побував, флєшка гурівки є, єє!
Випиваємо, чебуреками заїдаємо, гомонимо про минуле,
теперішнє, регочимо, словом класика жанру!
Виступ мій о 15:00, як вже казав вийшов коло 11тої, з дому,
часу ніби валом, то котра там година,  Йокав-Шмокав, 
вже по другій, треба валити, Захід 2012 чекає....

Пригоди не скінчились. Далі буде....
зараз їду на KAPUKAFEST, повернуся, розповім до кінця.
Капучні пригоди, далеко  далеко, у горах попереду!

21ше серпня ОСІНЬ КРАДЕТЬСЯ...

Осінь крадеться
Осінь боїться,
щоби за неї не
забули, дощем
омились, дощу
ковтнули
Осінь знає
Осінь відчуває
відчиняються двері
для неї,
золотисто
багряної феї
Розкидує на шляху
своєму новому
Досить відміру
жити по літу,
місяцями спеки
ойкань спітнілих, променем у вусі зболілих, краплинами
поту на рвоту. Осінь крадеться
Осінь відстоює, б'ється, підповзає, за горлянку
хапає, ще більше тижня...
трохи більше тижня...!

18тий серпень ЗАЛИШАЙСЯ СОБОЮ

Залишайся собою
у гонитві дистанцій
важкого життя
життя легкості, пухнастих кульбаб
У гонитві по колу
Не складай рук на колінах
не відморожуй руки у кишенях
Так, ми часто вагаємось
ми не знаємо де,
правильний крок
Ми не знаємо,
де будемо справжніми
Ми вдихаємо чуже повітря
Де наш озоновий клубок?
у якому голова є вдома
Залишайся собою
це так просто
і так надзвичайно не вдало
Можливо даремно робимо
зайві потуги
Можливо на небі вже давно
розписані долі хмарками
до смерті, і знову
навколо  крилатого вітру
до початку чогось
до початку життя!

 

13тий серпень ДОЩ - ВИНО.

Дощ, знову дощ- сп'яніння, кальфус, політ, воля
Хтось кайфує від вина
хтось від горілки
хтось від наркоти, але це кайф що переростає
у біль, у самознищення
Сьогодні ти на підйомі в польоті,
завтра тебе нема!
або нема до смерті, або
поворохнути собою не можеш,
мозок ще живий, тіло перестало слухатись
перестало вигинатись під обставини дня
Ти німий, нікчемний, вразливо-зрадливий
Ти з бодуна, в чорній дірі порожнечі
Дощ - вино
насолодитися природою, явищем
під назвою дощ
Вдихнути, в себе увібрати
запах, спогад, вічність,
відчути дитинство, старість,
відчути себе іншим новим,
сильним, може навіть святим
Дощ - вино
відчути як проростає паросток
творчої насінини, як він прокидається
від крапель, як прагне нового життя
як хоче новий день нагородити,
чимось новим, до селі не знаним,
прагне прорости вирости,
побачити, відчути, зрозуміти,
померти, вільним!
Дощ - вино
святе причастя, гармонія природи
Все решта, що в себе вливаємо,
напої, драконівсько-палючі,
наркоту, із ейфорії спалахом
через горлянку, вену, ніс,
наш перший ворог!
хоча здається кращий друг.

7мий серпень В ОКРОПІ БУРМОТІННЯ

Ще декілька хвилин і напишеш
перші словосполучення
вони вже народжуються
в окропі бурмотіння
в окропі протилежності єства
Відклади на голос
підклади під голос
Сьогодні зимний грунт
потрібну швидкість здеформує
Ранковий холод зігріється
ранковий холод знайде
хованку променів
щойно спеченими фразами
В окропі бурмотіння
зліпи число постав
Готово.
Ти увійшов?
Чи вдалося зануритись
у стан творіння?

"Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.

3тій серпень СЛОВА П'ЯТОГО ВИМІРУ

Слова п'ятого виміру
скупченість віршооголення
літери квадрату повинні
Відклади напис частинкою живності
Слова п'ятого виміру
не досягти порожнечі
Рукав приховує у собі прохід
Відомі незнані Вхід вихід
Згадані забуті Вихід Вхід
до стану вологості росту
Найдужче стиснути у жмені
Крихти стола
Крихти зоряного неба
Відбиток зоряних правил голодний
без дзеркал смаку
Не напружуйся новонароджений
вимір п'ятого крику
піт дощу.

"Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.
МИ змінюємось щосекунди!

1ше червня Я ПРИГАДАВ ЙОГО ІМ'Я

Мешкає коло мене сусід, звичайний, повненько-грубенький, живе собі та й живе. Хоча, тепер,
якби я біля нього. Раніше я мешкав в особняку на Галини Гурської, і він особнячився, але трішки далі по вулиці вгору, до Любінської ближче, пам'ятаєте, GG, я вже колись писав. Коли мою
халупу завалили, то пересилили нас, в новий світлий, п'ятиповерховий будинок, і вікна мої,
тепер поглядом, впираються просто в його, так, що виходить я біля нього. Він років на 10ть
молодший, може і на більше, ми з ним почали перетинатися частіше, лише тепер, деякий час
 з приводу переїздів , я відтягувався де інде. Почали бачитися, ну і вітатися звісно ж,
ще частенько я забігав в магазинчик навпроти колишнього кінотеатру "Галичина" по томатний
сочок, полюбляю! Дві тітоньки, там позмінно торгували, і майже завжди, коли не прийду, Він,
мій сусіда, вже  там. Почали, ще частіше бачитися, спілкуватися, і тут якось, я ловлю себе на думці, що, зовсім не пам'ятаю його імені. Я і так, і сяк намагався пригадати, ну ніяк мені не йде!
При покупці чергової банки соку, при розмові, його, моїй, і тітоньки продавщиці, прислухаюся,
може Вона, щось ляпне, бовкне, викаже, зрештою, ні! Ще неодноразово занурювався у спогади-
пригади, марно. Прізвища його називати не буду, з етичних розумінь, хоча воно подібне на Ляпіс, а то, ще поб'є мене, за те, що я такий штурпак, Він, грубенький, та і я нівроку. Так і грав далі блюзо-рок, в повному забутті, імені, добре, що не свого.
Час минав повільно, майже все поруч залишалося без змін. Я вже призабув за свою турботу,
завжди, щось забуваємо з голови викидаємо, і йдемо далі.
 Сусіда мабуть є непоганим шофером, бо до них частенько заганяють автівки до ремонту,
і я бачив як він водить всілякий транспотр, від легкових, аж до здоровенного автобуса.
Вуличка наша є тихенькою, машинки, мешканців, майже не дратують, а ж тут сусіда Ляпіс,
зайнявся, автобусними перекидуваннями людей, приганяє здоровенний автубік, і пердить
ним, то з самого ранку, то з вечора, напускаючи диму, у наші чисті легені. З п'ятого під'їзду
хтось аж почав сваритися, до рук, до бійки, не дійшло, але матюки забруднювали атмосферу, літали, гострі мов леза, як має бути.
Одного  літнього ранку, Ляпіс, перед поїздкою, вирішив, пропердіти свій автобус, і лише завів двигун, кинувши в атмосферу, кілька випуків їдкого диму, я прокинувся, і як це не дивно
прозвучить, пригадав його ім'я. Прокинувся з іменем в голові. Автобус добряче проперджує
нам, наші мізки!