Якось дядько веселун вийшов з будинку
задумався і опинвся на зупинці На зупинці
було людно тому що вони люди їх всюди
дуже багато і тому всюди людно
Дядько стояв і машинально дивився
на транспорт який проїзджав повз зупинку
Хтось зупинявся люди виходили заходили
хтось їхав далі
Не можна сказати що дядько вбивав час
навпаки він час шукав інколи вдавалося
і знаходив Твій час коли тобі в ньому добре
коли ти себе почуваєш вільним і щасливим
коли тобі хочеться стрибати і співати
коли тебе переповнюють позитивні емоції
це і є твій особистий час
Стояв веселун на зупинці занурювався у роздуми
виплигував з них і враз відчув запах дитинства
( запах коли мама пахалась парфумами і вони з татом
їхали до бабці у гості до татової мами на Знесення )
обернувся позаду дядька стояла літня поважна пані
цей запах мабуть був запахом всього її життя
і від неї пахло дитинством Запах який
переслідував дядька коли він ще був обкаканим
малюком Запах безтурботності Запах дозрівання
Запах юнацтва Запах під який дядько вставав на ноги
і пірнав у наш незвичний чорно - білий з кольорами
веселки світ
Підійшов тролейбус поважна пані увійшла до салону
веселун машинально попхався за нею
тролейбус рушив Порохи від коліс присіли
на асфальтовану доріжку Порохи завмерли
що було далі не відомо нікому...
ЗАПАХ ДИТИНСТВА
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар