ДЕСЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

РОЗШПИЛЕНИЙ ВІТЕР

Розшпилений вітер летить воює
Я підійшов до будинку
На другому поверсі вино
плямою на дерево підлозі
лежить
Двоповерховий старець
розбитих вікон
Розшпилений вітер по хмарах
крокує
Змертвілий жовтизни листок
на калюжі не знає...

Двері риплять на вихід
на останній сторінці зошита
Я виходжу з будинку
прискорити ходу
спустошеними вулицями
суботи.

ДЕВ"ЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Ніч не скінчиться завтра опівночі
Відчуття свята та страху
волі в кайданах
Граційних холодних
іскринок дрімоти
Туди до полум"я пішки два дні
вічності
Два оплески матових калюж
тротуарної невдоволеності

Він завжди прибігав перед самим
відправленням потягу у день
осінньої заборгованості

Шибки вокзалу
шибки потягу

Крізь заплакані шибки назовню
осінь проситься у гості до ковдри
Холодно володарювати їй
оповитою журливою
самотністю
Покатайте її підвезіть
Чаю дайте і не будіть.

ВОСЬМИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Двері зачиняються мовив той
хто кермує купою залізяччя
трохи гуми.Знаєте як витвір
зветься.Я роззираюся
троянда на сидінні
вагаюся підходжу.
Мабуть дівчисько якесь
забуло хто дарував де
воно було.
Історію пелюсток дійства
мені не взнати ніколи.
Пусте їду до Миколи.
Де тут щось про осінь
запитаєш?
А дощ у хмари на голови людей
дозволу стрибнути
просить. От так
знову нема Миколи
це знак.
Мов подих осінь
побуває всюди
і зазирне до школи.

СЬОМИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Дим комена простягає
пальці розірваного мовчанкою неба
димковіти потреба.
Лущиться фарба набридло
прикрашати бляху даху.
Стрибнути у тріщину простору
чи вхопить пастка часу
округлу масу.
Облиш така дурня!
Головне не хворів би
вересень нежиті не підхопив
подумав я.
Осінь вже обнімає
місцями планету.
Оповиті теплом промінці
з арбалету.

ШОСТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

З чого починається світ ?
де його голос де звук ?
Невже він почався триває
світ кипить кричить бурлить
Забуто зачинені двері
у тролейбусі під номером дев"ять
дев"ятого місяця

Не дивись на мене так зневажливо
або очима вуличної симпатії

На рукаві краплі осені
на руках гонитва секунд у хвилини години
до горлянки молодого вересня.

П"ЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Це він вуличний дощ
той що умив слова кохання
зі скла вітрин дверей підїзду
вересневої ночі .
Забавлявся дощець
випадково слова проковтнув
чи розторощив
юнака закохався що вперше .

ЧЕТВЕРТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Я не знаю як називається
вулиця асфальту виямок
сонних калюж що мешкають
інколи побуджені
колесами авто.
Колеса вколісувались
в калабаню
обціловуючи брудом перехожих.
Поверхова будівля
роззявила пащеку
проковтнувши золотавість.
Вікна спалахнули сяйвом
очі заболіли від лиску.
Я вперто закидував сильку
вхопити видовище стягнути
до зору осіннього
здивування.
Зістарівся новий день
і шарудить під ногами
мовою осені.