Свист під вікном
ноги порахували сходинки
Вона опинилась переді мною
за сімнадцять хвилин північ
Бігтимеш у новий день
крізь невидиму межу
Вона одягла святкову спідничку
небо наповнене зорями завше
Зорі дихають
Зорі подихом обертають
планету
Сьогодні ми Завтра інші
хлопець з дівчиною бігтимуть
біля сну вітрів
Їх очі наповняться любов'ю
коли вагадло відрахує опівніч
Свист під вікном
прокинувся посмішка оживила
сонне обличчя
Який легкий сон
Невже так просто добігти
до вершини кохання
важким стримком
земного тяжіння.
19.04.1995 р.
збірка "Отже..." 2002 р.
пʼятниця
29 черв. СІДАЮ НА СОНЦЕ
Сідаю на сонце
розмахую ногами
Мчимо назустріч сонцю
іншої галактики
Мене не видно я золотий
від проміння
Мене не видно я золотий
від не народження
Мій постамент після смерті
живий дух польоту
Галактики планети океани
відкриють серця
і першими зроблять крок
назустріч
А давай Ми будемо першими!
05.05.1995 р.
збірка "Отже..." 2002 р.
розмахую ногами
Мчимо назустріч сонцю
іншої галактики
Мене не видно я золотий
від проміння
Мене не видно я золотий
від не народження
Мій постамент після смерті
живий дух польоту
Галактики планети океани
відкриють серця
і першими зроблять крок
назустріч
А давай Ми будемо першими!
05.05.1995 р.
збірка "Отже..." 2002 р.
28 черв. ЧИ Я ПОМРУ...
Чи я помру, чи уб'ють
а може спалять втоплять
Байдуже
Після отримаю безсмертя
або життя нове
Загалом хто його знає
що мене чекає
після смерті!?
Бог знає
Хто мене чекає
За воротами
останнього слова.
01.04.1995 р.
зі збірки "Отже..." 2002 р.
а може спалять втоплять
Байдуже
Після отримаю безсмертя
або життя нове
Загалом хто його знає
що мене чекає
після смерті!?
Бог знає
Хто мене чекає
За воротами
останнього слова.
01.04.1995 р.
зі збірки "Отже..." 2002 р.
27 черв. ДОЩ СМІЄТЬСЯ...
Дощ сміється, сміється гучніше
плаче вогонь для себе
Я у ваших руках
в кулаці стогін, хоче, на волю
рветься
Між нами вічність завзятих хрестів
між нами повінь
Між нами чорно-біла веселка
на пальцях
Давай намалюємо нову зірку
до губ піднесемо
Очі розплющать шлях
шлях віднайде, серце спровадить
Понад усе, швидкості світла, розум
РОЗУМ!
Дивись, золотоволосий сніг
прокинувся
Дивись, прокидається,
золотоволосий промінь
Невже час?
Дощ сміється, сміється вогонь!
10. 12.1994 р.
зі збірки " Отже..." 2002 р.
плаче вогонь для себе
Я у ваших руках
в кулаці стогін, хоче, на волю
рветься
Між нами вічність завзятих хрестів
між нами повінь
Між нами чорно-біла веселка
на пальцях
Давай намалюємо нову зірку
до губ піднесемо
Очі розплющать шлях
шлях віднайде, серце спровадить
Понад усе, швидкості світла, розум
РОЗУМ!
Дивись, золотоволосий сніг
прокинувся
Дивись, прокидається,
золотоволосий промінь
Невже час?
Дощ сміється, сміється вогонь!
10. 12.1994 р.
зі збірки " Отже..." 2002 р.
вівторок
19тий черв. YESTERDAY.
Вчора, вчора великому музиканту, Полу МакКартні, виповнилося 70 років. Вік досить поважний, за земними мірками, і цілком непомітний, за летом швидкості світла. Один невидимий пшик, штрик комара, у ногу чи руку. Неймовірних зусиль треба прикласти, аби прожити ці роки, дожити до них, тут на нашій, величезно- непомітній планеті. Beatles, слово, немов якась магія, в ньому, все, твоє, чуже, навколишнє, добре, погане, тлінне, вічне. Колись, давно придавно , коли я лише починав вставати на ноги, звідкись, з вулиці, з натовпу, доносилися, до мого, ще, не сформованого мозку, іншомовні слова, назви закордонних музичних колективів, або як їх тоді називали канторами. Вони мене вражали, немов током, я їх про себе неодноразово повторював, і відчував приємну насолоду, як від морозива "Пломбір" за 19ть копійок, тепер такого морозива йок! Тоді у 80ті була передача по Т.Б. "Международная Панорама" вона тривала якихось 30 хвилин, щонеділі, в кінці далеко не кожної вмикали сюжетики, про їх шоу-біз, хвилини на 3, 5, О!, це для мене було бальзамом, на мою не сформовану, запіонерену, закомсомолену душу, по правді до комсомолу мене не взяли, нічого не знав про таваріщя Лєніна, і добре вчинили, нафіга, мені того?
В мене був ровер, велосипед, чи наколісник, бо казали, що ровер польське слівце, велосипед калька з російської, а наколісник, українське, чи як? Дідо мені його колись купив. Катався я по району, вулицями, одного разу, катаюся, катаюся, і враз з чийогось вікна чую валить музонище, пісня "can`t buy me love" Beatles, я аж пригальмував свого, металевого віслючка. Сиджу на сидінні ровера, і чую, дупа, просто пріє, від звуків, що ковтало моє тіло, пісенний драйв наповнював кожну мою клітинку, я повільно ставав іншим.
Mull of Kintyre - для мене, взагалі, як пісня щоденник, не знаю як зараз молодь, колись багато людей, занотовували, свої враження, відчуття, на сторінках зошита, так само для мене багато пісень, є тими зошитами, коли я їх прослуховую, майже все, що відбувалося зі мною тоді, відновлюється в пам'яті, немов перечитую, щоденник, юнацьких років. Mull of Kintyre, вдалося мені почути по "Полякам" "Ту єдинка" і "Радіо Кур'єр" перші передачі, звідки я черпав, музичні знання, в літній період "Лято з Радиєм" це було все!, це було супер! Одного літнього дня року 1978го. Канікули, ніхто не дістає, повна свобода, батьки поїхали з братом на море, я лише з бабцею і дідом, почув цей сингл, почув, у себе ввібрав, і на дупу впав.
В тата був магнітофон" Daina",і хтось на маленьку катушку-бобину 150ти метрову, записав Бітлів, пам'ятаю, як ми тіпа районні тусовали, набігалися, швиденько, поїсти додому, і знову на вулицю, відверто таке мене не приваблювало, порожнеча, знищення часу, але інколи, треба було і таке вчудити.
Дідо накидав повну тарілку смаженої бульби, дав кілька квашених огірків, і пішов на кухню. Зачиняю за ним двері, і вмикаю найдорожчу плівку, доходить до" Oh Darling" тут мене знову немов кулаком під дих, про бульбу забув, писок відкрив, ще дихаю...Тепер розумію в тій композиції МакКартні, бере дуже високі ноти, і мене як майбутнього вокаліста, зачепило по справжньому. Тепер, тепер я і сам майже, так потягну, а тоді, якби, Марсіани відвідали Землю!, може би, так не вразило. А як мені до рук потрапив вініл, вже екс. Бітлової групи МакКартні Wings" At The Speed of Sound" 76 р. то я в нього просто закохався, він і на даний момент, залишається най... най... най., з того всього, що витворили всі Бітласи, разом і окремо!
Гарно вийшло з назвою, оповідки, Yesterday - річ, яка щільно отримує першість, за числом записаних каверів, понад 3700, навіть ми, тобто Калич Блюз, її, і oh darling, зробили, та й, композиція ця, написана самим сером Полом МакКартні!
HAPPY BIRTHDAY! ВЕЛИКА ЛЮДИНО!
В мене був ровер, велосипед, чи наколісник, бо казали, що ровер польське слівце, велосипед калька з російської, а наколісник, українське, чи як? Дідо мені його колись купив. Катався я по району, вулицями, одного разу, катаюся, катаюся, і враз з чийогось вікна чую валить музонище, пісня "can`t buy me love" Beatles, я аж пригальмував свого, металевого віслючка. Сиджу на сидінні ровера, і чую, дупа, просто пріє, від звуків, що ковтало моє тіло, пісенний драйв наповнював кожну мою клітинку, я повільно ставав іншим.
Mull of Kintyre - для мене, взагалі, як пісня щоденник, не знаю як зараз молодь, колись багато людей, занотовували, свої враження, відчуття, на сторінках зошита, так само для мене багато пісень, є тими зошитами, коли я їх прослуховую, майже все, що відбувалося зі мною тоді, відновлюється в пам'яті, немов перечитую, щоденник, юнацьких років. Mull of Kintyre, вдалося мені почути по "Полякам" "Ту єдинка" і "Радіо Кур'єр" перші передачі, звідки я черпав, музичні знання, в літній період "Лято з Радиєм" це було все!, це було супер! Одного літнього дня року 1978го. Канікули, ніхто не дістає, повна свобода, батьки поїхали з братом на море, я лише з бабцею і дідом, почув цей сингл, почув, у себе ввібрав, і на дупу впав.
В тата був магнітофон" Daina",і хтось на маленьку катушку-бобину 150ти метрову, записав Бітлів, пам'ятаю, як ми тіпа районні тусовали, набігалися, швиденько, поїсти додому, і знову на вулицю, відверто таке мене не приваблювало, порожнеча, знищення часу, але інколи, треба було і таке вчудити.
Дідо накидав повну тарілку смаженої бульби, дав кілька квашених огірків, і пішов на кухню. Зачиняю за ним двері, і вмикаю найдорожчу плівку, доходить до" Oh Darling" тут мене знову немов кулаком під дих, про бульбу забув, писок відкрив, ще дихаю...Тепер розумію в тій композиції МакКартні, бере дуже високі ноти, і мене як майбутнього вокаліста, зачепило по справжньому. Тепер, тепер я і сам майже, так потягну, а тоді, якби, Марсіани відвідали Землю!, може би, так не вразило. А як мені до рук потрапив вініл, вже екс. Бітлової групи МакКартні Wings" At The Speed of Sound" 76 р. то я в нього просто закохався, він і на даний момент, залишається най... най... най., з того всього, що витворили всі Бітласи, разом і окремо!
Гарно вийшло з назвою, оповідки, Yesterday - річ, яка щільно отримує першість, за числом записаних каверів, понад 3700, навіть ми, тобто Калич Блюз, її, і oh darling, зробили, та й, композиція ця, написана самим сером Полом МакКартні!
HAPPY BIRTHDAY! ВЕЛИКА ЛЮДИНО!
понеділок
18тий червень. КВІТИ - ЖИВІ СТВОРІННЯ.
Квіти - створіння живі,
Вони дихають, спілкуються, плачуть
Ми їх не розуміємо
Ми у різних вимірах.
Словники різних мов світу існують
Словника мови квітів, нема!
Я покликав її за будинок
хотів обняти, поцілувати
На підвіконні другого поверху,
крізь шибку, зазирали:
Орхідеї, Півонії, Лілії,
Альстрамерії, хтось, мабуть,
знає мову нам невідому,
хтось розмовляє...
Цегляні споруди насуплених брів,
роздратували, хмару вечірню,
наповнену грозою.
Блискавка, помчала на подвір'я,
блискавка підпалила морок,
полум'ям, у вигляді живої квітки,
що спалахнула на другому поверсі.
Вони дихають, спілкуються, плачуть
Ми їх не розуміємо
Ми у різних вимірах.
Словники різних мов світу існують
Словника мови квітів, нема!
Я покликав її за будинок
хотів обняти, поцілувати
На підвіконні другого поверху,
крізь шибку, зазирали:
Орхідеї, Півонії, Лілії,
Альстрамерії, хтось, мабуть,
знає мову нам невідому,
хтось розмовляє...
Цегляні споруди насуплених брів,
роздратували, хмару вечірню,
наповнену грозою.
Блискавка, помчала на подвір'я,
блискавка підпалила морок,
полум'ям, у вигляді живої квітки,
що спалахнула на другому поверсі.
неділя
17 червня ПАВУЧОК В КАЛЮЖКУ СКОК...
світанку, прогулювалось НЛО.
З кишень хмари, посипався дощ.
Перехожих не видно, розбіглися,
ноги і вуха сушити,
гарячий чай із медом пити, може чим,
міцнішим похлюпати кишки...
НЛО над калюжами пролітало,
відбиток залишило,
у виді павучка, стрибнув, що до калюжі,
невже не бачите, оченята,
перед вами, дивляться кудись?
Інопланетяни не хочуть, себе нам відкривати,
а хочуть за нами слідкувати,
про нас все знати,
бо ми як павучки в калюжках,
безпомічні, та голі і майже топимось.
Пролітали Вони,
на асфальті, в маленькому морі води,
їх тінь, прикинулась,
маленьким, кошлатим, добрим павучком,
сьогодні виліз він з під шафи,
куди пірнуло різнобарвне НЛО.
пʼятниця
трохи еротики 2, трохи сексу, трохи різної фігні. БАГРЯНА ЗАБАВКА
Багряна забавка вродливої жінки
на вільному березі, сонячний живчик
прикрити їй ліньки
(живчик-не вода газ булька, клітор)
на березі зухвалих, п'яних доярок,
озера, де купаються люди,
пропливають какашки.
Вона опалювалась, лежала
пальчик вміло смоктала
пестила оголені ляжки.
Панамкою вкрила личко,
решта все наге, циці, пиздичка.
Проходив я поруч я зупинився,
далі пішов, і повернувся.
Ходжу туди-сюди, ніби роздивляюся
кільця води.
Сам кошуся в бік, що притягує
сильніше, ніж сало, горілка, часник,
пиздик, в мене встало,
від пружності, росту, із плавок він лізе.
За хабазами пили ми пиво
від них я пішов, більше не можу,
більше пива не лізе.
Малим тоді був, вперше
голу бабу побачив, це не те, що тепер
інтернет,відео, повно всюди порнухи,
колись якісь знимки із карт
руками ходили, так той вово,що аж
пухли руки і вуха.
Йой він без дозволу виліз,
між ніжки їй подивився,
я пересмикнув раз другий,
весь спалахнув, сріблястою спермою
хлопчик мій вмився,
я засоромився, розчервонівся,
роздивився навколо, нікого,
і почвалав собі кволо.
Вона ж, так зосталась далі лежати,
пальчик власний смоктати,
не побачила, курча, що мій прутень,
краплі королівського смаку (для дівчат,
для деяких хлопців, не для мене)
Виплеснув просто, у невидиму сраку!
написав, ще в кінці 1996 року
думав, думав, опублікую, може для когось,
буде нівроку!
на вільному березі, сонячний живчик
прикрити їй ліньки
(живчик-не вода газ булька, клітор)
на березі зухвалих, п'яних доярок,
озера, де купаються люди,
пропливають какашки.
Вона опалювалась, лежала
пальчик вміло смоктала
пестила оголені ляжки.
Панамкою вкрила личко,
решта все наге, циці, пиздичка.
Проходив я поруч я зупинився,
далі пішов, і повернувся.
Ходжу туди-сюди, ніби роздивляюся
кільця води.
Сам кошуся в бік, що притягує
сильніше, ніж сало, горілка, часник,
пиздик, в мене встало,
від пружності, росту, із плавок він лізе.
За хабазами пили ми пиво
від них я пішов, більше не можу,
більше пива не лізе.
Малим тоді був, вперше
голу бабу побачив, це не те, що тепер
інтернет,відео, повно всюди порнухи,
колись якісь знимки із карт
руками ходили, так той вово,що аж
пухли руки і вуха.
Йой він без дозволу виліз,
між ніжки їй подивився,
я пересмикнув раз другий,
весь спалахнув, сріблястою спермою
хлопчик мій вмився,
я засоромився, розчервонівся,
роздивився навколо, нікого,
і почвалав собі кволо.
Вона ж, так зосталась далі лежати,
пальчик власний смоктати,
не побачила, курча, що мій прутень,
краплі королівського смаку (для дівчат,
для деяких хлопців, не для мене)
Виплеснув просто, у невидиму сраку!
написав, ще в кінці 1996 року
думав, думав, опублікую, може для когось,
буде нівроку!
понеділок
11 червень ТРОХИ ЕРОТИКИ...
День був теплий літній ласкавий
я містом гуляв придивлявся до кожної пави
Аж тут раптом, немов тріпнуло током
вона пишногруда, шмигнула боком
я ширшим кроком за нею, за жінкою року,
вивів у ведучі місця, наздігнав, обернулась
легко підійшов до еротичного тіла-тільця.
Невагаючись запросив я на каву, панну чорняву.
Любязністю ми обмінялись, посміхнулись назвались,
розповів анекдот, розреготались.
Йшли собі йшли, завернули до парку,
проміж дерев, зникли сховались.
Зупинились...
Вона оченята примружила хтиво,
через штани, грайливо прутень обняла
і як присмокталась до мене,
облизувала та цілувала,
Я нагнув ошатну, Оксану цицькату,
тут під деревом зеленомохнатим,
у пип'яту дупцю, вродливу, сперся собою,
і нумо трусішки здирати однією рукою,
другою розгойдував циці,
великі солодкі вродливі, як киці.
За кущами вже когось гвалтували,
та бідно-щаслива стогнала,
муркотіла пищала.
Мені, щось стало недобре, якої курвої мами
роздягаємось під промінцями.
В голові дурні думки, літали кружляли
до поки не впали...
Щось збився, ага далі...
На травичку ми полягали,
груди Оксани смачно стояли
піхва до акту, жаром палала,
в Оксани це вперше, такого раніше
ніколи не знала, не відчувала,
ні, в ній вже порпався, хтось раніше до того,
та на природі, це вперше, коли дупця,
торкається квіток, і лізе травичка до піхви.
Мій фалос від такого, здійнявся, до печерки,
шмигнув, там заховався.
Як там всередині, хоч в невеличкій пизді, але літаєш,
і смачнішого за це ніколи не взнаєш!,
а може і взнаєш, хто його знає, як в світі буває!?
Я дригався, дригався спітнів весь і здався
ощасливити її так намагався.
Слухайно Ксеньо, зачекай я втомився,
присів на горбок, потом умився.
В неї хтивістю очі палають, і слинка по губах,
борідці сповзає, вона нагинається,
і мій фалос ковтає, прицмокує, смикає, стогне,
зубами кусає, облизує, знову в ротик ховає.
Сиджу і тремчу, невже відгризає...
Якої сраки до неї вчепився,
аахх!... нарешті кінчив, звільнився...
Аж тут, ті, що за кущами товклись, сполохав їх хтось,
дременули вони, скільки було їх там, я не бачив,
чую через гіляччя, пробирається, щось, лізе на нас,
стогне сопе, до нас то дівчисько недогране повзе.
Накинулась на нас як на мед.
Срака банька, сім'я швед...
Одна знизу гризе, інша зверху кусає,
я нишком сиджу, та долю благаю.
Дідько мене смикнув, зняти ту шалену Оксану,
злякався, кричу, ой де ти є мамо!?
та друга, невдоволена піською тицьнути,
хоче до рота, ото є сволота!
Баби скажені, недограні весною,
з цицьками сраками, двойною пиздою!
Їх двоє було і я, мало мені не відгризли,
така от трапилась, еротична фігня.
я містом гуляв придивлявся до кожної пави
Аж тут раптом, немов тріпнуло током
вона пишногруда, шмигнула боком
я ширшим кроком за нею, за жінкою року,
вивів у ведучі місця, наздігнав, обернулась
легко підійшов до еротичного тіла-тільця.
Невагаючись запросив я на каву, панну чорняву.
Любязністю ми обмінялись, посміхнулись назвались,
розповів анекдот, розреготались.
Йшли собі йшли, завернули до парку,
проміж дерев, зникли сховались.
Зупинились...
Вона оченята примружила хтиво,
через штани, грайливо прутень обняла
і як присмокталась до мене,
облизувала та цілувала,
Я нагнув ошатну, Оксану цицькату,
тут під деревом зеленомохнатим,
у пип'яту дупцю, вродливу, сперся собою,
і нумо трусішки здирати однією рукою,
другою розгойдував циці,
великі солодкі вродливі, як киці.
За кущами вже когось гвалтували,
та бідно-щаслива стогнала,
муркотіла пищала.
Мені, щось стало недобре, якої курвої мами
роздягаємось під промінцями.
В голові дурні думки, літали кружляли
до поки не впали...
Щось збився, ага далі...
На травичку ми полягали,
груди Оксани смачно стояли
піхва до акту, жаром палала,
в Оксани це вперше, такого раніше
ніколи не знала, не відчувала,
ні, в ній вже порпався, хтось раніше до того,
та на природі, це вперше, коли дупця,
торкається квіток, і лізе травичка до піхви.
Мій фалос від такого, здійнявся, до печерки,
шмигнув, там заховався.
Як там всередині, хоч в невеличкій пизді, але літаєш,
і смачнішого за це ніколи не взнаєш!,
а може і взнаєш, хто його знає, як в світі буває!?
Я дригався, дригався спітнів весь і здався
ощасливити її так намагався.
Слухайно Ксеньо, зачекай я втомився,
присів на горбок, потом умився.
В неї хтивістю очі палають, і слинка по губах,
борідці сповзає, вона нагинається,
і мій фалос ковтає, прицмокує, смикає, стогне,
зубами кусає, облизує, знову в ротик ховає.
Сиджу і тремчу, невже відгризає...
Якої сраки до неї вчепився,
аахх!... нарешті кінчив, звільнився...
Аж тут, ті, що за кущами товклись, сполохав їх хтось,
дременули вони, скільки було їх там, я не бачив,
чую через гіляччя, пробирається, щось, лізе на нас,
стогне сопе, до нас то дівчисько недогране повзе.
Накинулась на нас як на мед.
Срака банька, сім'я швед...
Одна знизу гризе, інша зверху кусає,
я нишком сиджу, та долю благаю.
Дідько мене смикнув, зняти ту шалену Оксану,
злякався, кричу, ой де ти є мамо!?
та друга, невдоволена піською тицьнути,
хоче до рота, ото є сволота!
Баби скажені, недограні весною,
з цицьками сраками, двойною пиздою!
Їх двоє було і я, мало мені не відгризли,
така от трапилась, еротична фігня.
неділя
10тий червень ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ МИ !?
Коли небо
обнімається з небом
Звідки взялися ми?
Герої осені
Герої весни?
Вперше небо обнялося
з небом
Червень літо євро
у Львові
не зволікай поспіши
Побачити інше
побачити те
що Тобі до душі
Коли небо із небом
говорить
Десь далеко
навколо Ми
Герої осені
Герої весни!
обнімається з небом
Звідки взялися ми?
Герої осені
Герої весни?
Вперше небо обнялося
з небом
Червень літо євро
у Львові
не зволікай поспіши
Побачити інше
побачити те
що Тобі до душі
Коли небо із небом
говорить
навколо Ми
Герої осені
Герої весни!
четвер
7мий червень ТРЕБА МАТИ ТУТ...
Ні, це були не просто першотравневі дні, коли звичайні люди, ображені аж до горлянки, гейби будівники комунізму, виходили на парад з кульками, та купою червоних шмат, ніби хотіли бика якогось розгнівити. Я і сам якось ходив на таку демонстрацію, правда лише один однісінький разочок, просто тупо примусили. Я колись, ще за часів совка, гадав, що молодь вся така якими були ми. На систему непомітно срали, слухали те, що вони називали "западом", а запад слушаеш!
Одного разу я зі своїм дружбаниськом, потрапили у Ялті до міліції, цілком випадково. Ми трохи були, лобур'яками, мурмилами, телепнями, але до відвертого криміналу, відношення не мали, так дрібнички всілякі. 80ті славились висловом, якщо Львів обгородити колючим дротом, кожен знатиме, за що сидить, може і так, але це радше про тусняки рокенрольно-вуличні, і про людей які самі вміли жити і давали іншим, відчути життя, якщо не на повну, то хоча на половинку.
До Криму ми потрапили, тупо взяли і поїхали, пофігу, як буде так буде. Я, Уцю, Циклоп, Запал, хлопаки Городоцькі, всі троє вже померли. Надто активний спосіб життя вели, шкода!
Запал-Валєра і Саша-Циклоп поїхали до Севастополя, а Я, і Уцю-Рижий, чекали їх в Ялті, рік був десь 83тій, хотіли одну маленьку аферу крутонути, та з того ніц не вийшло. До хати їхали стопом, трохи довго трохи напряжно, але весело. Ми були молодими, і нам все було попримешта.
Сидимо ми в тій Ялтинській мусарні, і до нас закидують двох місцевих биків, які починають вихвалятися, що вчора на дискотеці, гамселили двох панків, які приїхали із Пітера, так , що міст які протистояли системі не так вже й багато було, в основному захід, де свідома молодь, намагалася пхнути проти течії, системи маразматичного гатунку. " Рассея" спивалась, решти так промивали мізки, що там нічого людяного вже не залишалось.
На вулиці розквітав великдень, дерева цвіли на повні груди, весняного запашного повітря. Погодка була чудово-білою, відкрито-святковою. Я прийшов до своєї дівчини Лілі, трохи поговорили, трохи випили, трохи поїли ковбаски, я всівся перед телевізором, поки Ліля на кухні, там щось той во во, і почав автоматично перемикати канали, тут випадково натрапляю на інтерв'ю, майже українця Дмитра Гордона, із серії крутих співаків, розмовного жанру на кшталт Поплавського, може бачили кліп Гордона " Я ульі баюсь тебе" на цілий екран така заточка, краще затичка, бо крім його приємного обличчя, в яке хочеться запустити табуреткою, більше нічого і не видно., ну пригадали? в нього був ще один кліпок-кліпочок, там знялися Леонтьев, Писанка, і навіть ще один, із Львом Дуровим, і Михайлом Свєтіним- відомими російськими акторами, і він той цілий Гордон сидить і втирає,що мовляв не треба мати, ніяких грошей, ніяких зв'язків, що це все дурниці небилиці, а треба мати ось тут, і кладе руку нібито на серце, а насправді на внутрішню кишеню піджака, де я впевнений лежить пару попару штук зелених, і вчить мене як треба робити. Я все своє свідоме життя, виживаю на музичному шляху, тут прилізуть якісь срані мажори, за яких все зроблять, зіграють, заспівають, знімуть кліп, вони сидять і втирають які вони талановито-правильні гандони! Треба мати тут і там і на рахунках в банку чим побільше...Тусуйте по клубах жріть наркоту, ваші мами, тати стільки накрали, що вистарчить не на одне життя, на хєра вам той музон, тратьте баблоси, життя одне, іншого собі не купите ні за яке баблище, не робіть припогано чужу справу, не знущайтеся над людьми, що хочуть почути справді, відверту, чисту пісню, від самого серця!
31. 05. 2005 рік.
Одного разу я зі своїм дружбаниськом, потрапили у Ялті до міліції, цілком випадково. Ми трохи були, лобур'яками, мурмилами, телепнями, але до відвертого криміналу, відношення не мали, так дрібнички всілякі. 80ті славились висловом, якщо Львів обгородити колючим дротом, кожен знатиме, за що сидить, може і так, але це радше про тусняки рокенрольно-вуличні, і про людей які самі вміли жити і давали іншим, відчути життя, якщо не на повну, то хоча на половинку.
До Криму ми потрапили, тупо взяли і поїхали, пофігу, як буде так буде. Я, Уцю, Циклоп, Запал, хлопаки Городоцькі, всі троє вже померли. Надто активний спосіб життя вели, шкода!
Запал-Валєра і Саша-Циклоп поїхали до Севастополя, а Я, і Уцю-Рижий, чекали їх в Ялті, рік був десь 83тій, хотіли одну маленьку аферу крутонути, та з того ніц не вийшло. До хати їхали стопом, трохи довго трохи напряжно, але весело. Ми були молодими, і нам все було попримешта.
Сидимо ми в тій Ялтинській мусарні, і до нас закидують двох місцевих биків, які починають вихвалятися, що вчора на дискотеці, гамселили двох панків, які приїхали із Пітера, так , що міст які протистояли системі не так вже й багато було, в основному захід, де свідома молодь, намагалася пхнути проти течії, системи маразматичного гатунку. " Рассея" спивалась, решти так промивали мізки, що там нічого людяного вже не залишалось.
На вулиці розквітав великдень, дерева цвіли на повні груди, весняного запашного повітря. Погодка була чудово-білою, відкрито-святковою. Я прийшов до своєї дівчини Лілі, трохи поговорили, трохи випили, трохи поїли ковбаски, я всівся перед телевізором, поки Ліля на кухні, там щось той во во, і почав автоматично перемикати канали, тут випадково натрапляю на інтерв'ю, майже українця Дмитра Гордона, із серії крутих співаків, розмовного жанру на кшталт Поплавського, може бачили кліп Гордона " Я ульі баюсь тебе" на цілий екран така заточка, краще затичка, бо крім його приємного обличчя, в яке хочеться запустити табуреткою, більше нічого і не видно., ну пригадали? в нього був ще один кліпок-кліпочок, там знялися Леонтьев, Писанка, і навіть ще один, із Львом Дуровим, і Михайлом Свєтіним- відомими російськими акторами, і він той цілий Гордон сидить і втирає,що мовляв не треба мати, ніяких грошей, ніяких зв'язків, що це все дурниці небилиці, а треба мати ось тут, і кладе руку нібито на серце, а насправді на внутрішню кишеню піджака, де я впевнений лежить пару попару штук зелених, і вчить мене як треба робити. Я все своє свідоме життя, виживаю на музичному шляху, тут прилізуть якісь срані мажори, за яких все зроблять, зіграють, заспівають, знімуть кліп, вони сидять і втирають які вони талановито-правильні гандони! Треба мати тут і там і на рахунках в банку чим побільше...Тусуйте по клубах жріть наркоту, ваші мами, тати стільки накрали, що вистарчить не на одне життя, на хєра вам той музон, тратьте баблоси, життя одне, іншого собі не купите ні за яке баблище, не робіть припогано чужу справу, не знущайтеся над людьми, що хочуть почути справді, відверту, чисту пісню, від самого серця!
31. 05. 2005 рік.
середа
РОК ОСІНЬ 87
Саме під такою назвою, в Луцьку 1987 році, відбувся фестиваль рок музики. Він був настільки віддаленим від справжнього року, що місцями почуте побачене доходило і доводило нас, до відвертого підреготування над навколо створеним. Нас, це тодішню групу Діти Тяжкого Року, або (Д Т Р) у склад якої входили: Ігор (Кабасик або Ковбаса) Мельничук - басова гітара, Ерік (Кабан) Хрептик -гітара, бек вокал, мій молодший братиско Мирослав Калитовський -барабани, і звичайно я Олег (Калич) Калитовський -вокал, таким складом, ми вирушили до Луцька!
Часи тоді були, скажу Вам, далеко не найкращі. Теперішній молоднячок, що вродився в кінці 80тих, початку 90тих, навіть уявити собі не зможе, як виглядають, порожні магазини, в яких майже нічого немає, і аби випити якогось там пива чи винця, треба було добряче побігати по магазинчиках, для того щоби віднайти, бажаний напій.( Чітко пам'ятаю, після якогось концерта, на наступний день, захотілося пива, пів міста оббігав, на пив завод аж забрів, так нічого і не знайшов!)
В автобусі до Луцька душно не було, як не як осінь, місяць був вересень, може жовтень, не пізніше бо на вулиці стояла досить тепла погода. Ми повсідалися у крісла, і почали переглядатися, із запитанням в очах, а випити щось в нас є!?, на Луцьк покладатися було не доречно, якщо у Львові тиснява за пивцем-винцем, то що тоді провінційне містечко, невже чимось може потішити. Чим далі від великого міста, тим менше товару по магазинах. На сцену виходити цілком тверезими, тверде НІ! трішки затуманитись, увійти в образ було необхідно. В мене із собою дещо було, Всі видихнули з полегшенням. Ми тоді в музичному плані, щільно сиділи на RUSH. KING CRIMSON. VAN HALEN. і відповідно наш музляк, сприймався, як свіжозварений в казані музичний рок вибух. З чим і подалися на фестиваль Рок Осінь 87.
Перед від'їздом в мене на руці вискочив, якийсь не приємний чирячисько, я взяв і вичавив його, мабуть потрапила якась інфекція, він замість того щоби зникнути, розрізся і став, ще більшим, словом рука була забинтованою!
Луцьк місто привітне, в магазинах саме шампанське, яке негативно впливає на горлянку!
Ми за кулісами, групи виходять, сходять зі сцени, але роком, щось і не пахне, навіть не смердить, з дивною мімікою на фізіях переглядаємося, може не туди втрафили!? Ні об'являють, Наш вихід... вигляд у нас тоді був...Ерік натягнув на себе Куклускланівський чорний балахон, Кабасик в чорній майці black sabbath, я в так званих лосінах, чорній метал куртці, я до речі так і по вулицях ходив, як на тепер, це дитячі невинні забави, а на ті часи, фурор, вибух! (див. фото)
ще й мій чирячисько! Після першої композиції журі фестивалю нас зупиняє, і розпочинає діалог,
що це за така музика, чому всі в чорному, в мене замотана рука, наркомани, що всі грають рок, а ми невідомо що, і так далі в такому дусі, єдиний хто за нас втрутився, це Сергій Шишкін. Тоді я його ще не знав, лише за багато років, випила нагода з Шишкіним познайомитись, згадали ті часи, і Він розповів мені, що тоді в далекому 87му перебував у складі журі. Правда ми відстояли власні позиції, і заплановане на сцені відпрацювали. Тоді брали участь багато групок, пам'ятаю лише одну Анна Марія - гурт Віктора Павліка, тоді Він співав те саме, що й і зараз, тепер розумієте рівень і муз. напрямок цього фесту. Зате через багато років ми зустрілися з Віктором у Києві, і він мене впізнав і пам'ятав, дякуючи фестивалю Рок Осінь 87. Ми тоді були справжніми героями Rock & Rollу
Приємно, скажу Вам, хоч один раз в житті, пройти через незрівнянно-солодкі відчуття!
Часи тоді були, скажу Вам, далеко не найкращі. Теперішній молоднячок, що вродився в кінці 80тих, початку 90тих, навіть уявити собі не зможе, як виглядають, порожні магазини, в яких майже нічого немає, і аби випити якогось там пива чи винця, треба було добряче побігати по магазинчиках, для того щоби віднайти, бажаний напій.( Чітко пам'ятаю, після якогось концерта, на наступний день, захотілося пива, пів міста оббігав, на пив завод аж забрів, так нічого і не знайшов!)
В автобусі до Луцька душно не було, як не як осінь, місяць був вересень, може жовтень, не пізніше бо на вулиці стояла досить тепла погода. Ми повсідалися у крісла, і почали переглядатися, із запитанням в очах, а випити щось в нас є!?, на Луцьк покладатися було не доречно, якщо у Львові тиснява за пивцем-винцем, то що тоді провінційне містечко, невже чимось може потішити. Чим далі від великого міста, тим менше товару по магазинах. На сцену виходити цілком тверезими, тверде НІ! трішки затуманитись, увійти в образ було необхідно. В мене із собою дещо було, Всі видихнули з полегшенням. Ми тоді в музичному плані, щільно сиділи на RUSH. KING CRIMSON. VAN HALEN. і відповідно наш музляк, сприймався, як свіжозварений в казані музичний рок вибух. З чим і подалися на фестиваль Рок Осінь 87.
Перед від'їздом в мене на руці вискочив, якийсь не приємний чирячисько, я взяв і вичавив його, мабуть потрапила якась інфекція, він замість того щоби зникнути, розрізся і став, ще більшим, словом рука була забинтованою!
Луцьк місто привітне, в магазинах саме шампанське, яке негативно впливає на горлянку!
Ми за кулісами, групи виходять, сходять зі сцени, але роком, щось і не пахне, навіть не смердить, з дивною мімікою на фізіях переглядаємося, може не туди втрафили!? Ні об'являють, Наш вихід... вигляд у нас тоді був...Ерік натягнув на себе Куклускланівський чорний балахон, Кабасик в чорній майці black sabbath, я в так званих лосінах, чорній метал куртці, я до речі так і по вулицях ходив, як на тепер, це дитячі невинні забави, а на ті часи, фурор, вибух! (див. фото)
ще й мій чирячисько! Після першої композиції журі фестивалю нас зупиняє, і розпочинає діалог,
що це за така музика, чому всі в чорному, в мене замотана рука, наркомани, що всі грають рок, а ми невідомо що, і так далі в такому дусі, єдиний хто за нас втрутився, це Сергій Шишкін. Тоді я його ще не знав, лише за багато років, випила нагода з Шишкіним познайомитись, згадали ті часи, і Він розповів мені, що тоді в далекому 87му перебував у складі журі. Правда ми відстояли власні позиції, і заплановане на сцені відпрацювали. Тоді брали участь багато групок, пам'ятаю лише одну Анна Марія - гурт Віктора Павліка, тоді Він співав те саме, що й і зараз, тепер розумієте рівень і муз. напрямок цього фесту. Зате через багато років ми зустрілися з Віктором у Києві, і він мене впізнав і пам'ятав, дякуючи фестивалю Рок Осінь 87. Ми тоді були справжніми героями Rock & Rollу
Приємно, скажу Вам, хоч один раз в житті, пройти через незрівнянно-солодкі відчуття!
Підписатися на:
Дописи (Atom)
